*

Десь  далеко, а може близько було величезне царство якім володарював цар Іван. І було в покорі до нього велика кількість малих і великих князівств. Від цього сила держави Івана посилювалася у двічі, або, навіть, у тричі. Тому вдалим був цар Іван у війнах з королями Гансіком, Франціком та і с королем Людвиком теж. Особливо цареві допомагав князь Миколай. Він і вояків давав, і кормів давав, і зброєю забезпечував. Да тільки усе ніяк не міг вгодити Івану.

І вот якось Іван дуже сильно захворів і усі князі розбіглися від нього, і стало замість великої кількості князівств велика кількість царств. А як пішов цар Іван до виздоровлення то так вз’ярівся та обозлівся, що не знав на кого цю злість вилити. А князі були усі хитрющі. Одни пішли під руку королів Гансіка і Франціка, а інши пообіцяли Івану танцювати під його дуду. І тільки цар Миколай вирішив жити з усіма в злагоді та мирі. Вот на нього і вирішив вилити свій гнів цар Іван.

І почалася війна. Послав Іван своїх воєвод загарбати землі Миколая. “Це ми в міг” - обіцяли воєводи, але сталося так, що вони усі були не далекого розуму, та що там, звичайні дурні. Також вони на додаток були і незграбні. Тому воїни Миколая так почали метеліть військо Івана, що, навіть, в нього самого з очей іскри посипались. Тільки вот немає переліку воїнств у царя Івана, а у Миколая самої зброї не вистачає. Королі Гансік, Фпанцік та Людвік обіцяли дати зброю, та усе тягнули час. Якщо пошлють луки, то стріл не дають, якщо мечі пришлют , то щити запам’ятають дати. А військо Івана, хоча і беззубе, та с синцями під очима , але ж раздувається у злобі своїй. Посли ж королівські посміхаються та обіцяють багато, але дають крихти.

Задумався цар Миколай що ж йому робити. Навколо недруги і явні, і приховані. Одни радникі кажуть: “ мирися з Іваном, той сам ридає побитий”. Інші говорять: “дави на королів Франціка, Гансіка та Людвіка щоб давали більше зброї і ми загонимо Івана туди, де Макар телят не випасав”. Мольфар же порадив: “А ти зроби так, щоб Гансік  Фпанцік та Людвік стали воювати з Іваном. Тоді ім усім буде не до тебе ‘. “Е, ні - заперечив блазень Миколая. - Якби вони всі не стали раздирати наші землі”.

Ще більше задумався цар Миколай, да засумував і зажурився. Як тут пролунав голос з неба: “Шукай сили в народі!” Тоді встав цар Миколай і звернувся до народу. І тоді самі люди стали зброю виготовляти, самі ж і озброїлись та встали на захист свого царства. Як побачив це цар Іван, то злякався і запросив миру, обіцяючи дані - виходу.

А ми завжди тепер кажемо: В народі сила!

Кінець, а хто прочитав той молодець!

А на останок:

І таке трапляється!