Нова пригода братів Помідорів: Загублений Квітковий Фестиваль

Жили-були в зеленому городі брати Помідори — Червоний, розважливий і мудрий, та Рожевий, веселий і мрійливий, що любив співати пісеньки про сонячні грядки. Їхній город процвітав завдяки Чарівній Горошині, яку вони здобули в попередній пригоді. Але одного дня до них прилетіла звістка від подруги Гарбузихи: у сусідній долині мав відбутися Великий Квітковий Фестиваль, де овочі та квіти змагалися в красі й талантах. Та цього року фестиваль зник — ніхто не знав, де він подівся!

— Брате, уявляєш, як сумно без фестивалю? — вигукнув Рожевий, крутячись на грядці. — Треба його знайти, щоб усі могли танцювати й співати!

— Згоден, Рожевий, — відповів Червоний, потираючи свій блискучий бік. — Але це не просто так. Ходять чутки, що за цим стоїть Хитра Гусінь, яка заздрить веселим грядкам.

Брати зібрали свої пожитки: мішечок із соняшниковим насінням для сили, флягу з росою для бадьорості та старий компас від Мудрої Капусти, який вказував на радість. До них приєдналися нові друзі: прудка Морквинка, яка вміла знаходити сліди, і поважний Картопля, що знав усі таємниці підземного світу.

Дорога до фестивалю

Мандрівники вирушили через Лісову Галявину, де росли велетенські гриби. Там вони помітили, що стежка до долини заросла колючим бур’яном. Морквинка уважно оглянула землю й сказала:

— Це не просто бур’ян! Його посадила Хитра Гусінь, щоб ніхто не дістався до фестивалю!

Рожевий заспівав свою пісеньку, і бур’ян, зачарований мелодією, розступився, відкривши шлях. Червоний похвалив брата:

— Твоя пісня — справжня магія, Рожевий!

Далі вони дійшли до Річки Роси, через яку не було мосту. Картопля задумливо пробурмотів:

— Під землею є тунель, але там темно й повно павутини.

Брати не злякалися. Червоний розсипав соняшникове насіння, яке засвітилося, освітлюючи шлях, а Рожевий співав, щоб відлякати павуків. Так вони дісталися до іншого берега.

Зустріч із Хитрою Гусінню

Нарешті мандрівники потрапили до Долини Квітів, але замість фестивалю побачили сумний пейзаж: квіти посхиляли голівки, а сцена була замотана в липке павутиння. Посеред долини сиділа Хитра Гусінь, сміючись:

— Ха! Я заховала ваш фестиваль, бо квіти занадто хваляться своєю красою! Якщо хочете його повернути, розгадайте мої  три загадки!

Червоний кивнув, а Рожевий підбадьорливо гукнув: — Давай свої загадки, Гусінь!

*Перша загадка*: 

— Я росту без кореня, співаю без голосу, танцюю без ніг. Хто я? 

Рожевий одразу заспівав: — Це вітер! Він гуляє по грядках, шелестить листям і кружляє пелюстки! 

Гусінь насупилася, але дала другу загадку.

*Друга загадка*: 

— Я ховаюся в землі, але даю силу врожаю. Що я? 

Картопля гордо виступив уперед: — Це я, картопля! Ми ростемо під землею й годуємо весь город! 

Гусінь аж затремтіла від злості, але оголосила останню загадку.

*Третя загадка*: 

— Що робить свято справжнім, але не має форми? 

Червоний задумався, а Морквинка підказала: — Це радість! Без неї жоден фестиваль не відбудеться! 

Рожевий додав: — А радість приходить, коли ми разом!

Перемога та фестиваль

Хитра Гусінь завищала від поразки й почала ткати кокон, бурмочучи: 

— Гаразд, забирайте свій фестиваль! Але я ще повернуся... тільки вже з крильцями! 

Павутиння розтануло, квіти підняли голівки, а сцена засяяла. З усіх грядок почали сходитися овочі й квіти. Рожевий заспівав свою найкращу пісеньку, і фестиваль розпочався: ромашки танцювали вальс, соняшники гойдалися в ритмі, а гарбузи влаштували конкурс на найкращий пиріг.

Червоний і Рожевий разом із Морквинкою й Картоплею отримали почесні стрічки від квітів за порятунок свята. Повернувшись додому, вони влаштували маленьке святкування на своїй грядці, де Гарбузиха пригощала всіх своїм фірмовим соком.

— Ну що, брате, — засміявся Рожевий, — ще одна пригода? 

— Спершу скуштуємо Гарбузихиного соку, — усміхнувся Червоний. 

І жили вони весело, а їхній город щодня наповнювався радістю й дружбою.