ДЕВ'ЯТЬ ЖИТТІВ

3 вересня
16.00
Катюша відкрила двері в квартиру і Василій, радісно крутячи рудим хвостом побіг її зустрічати. Каті завжди було цікаво: чим займається Василій, коли її немає дома. В мультиках показують, що у тварин є своє цікаве насичене життя. А мама завжди говорила, що їй просто хочеться в це вірити і він лінивий котисько, який за її відсутності відлежується на балконі, гріючи на сонці боки. Мамі краще було знати, вона в останні роки цілими днями сиділа вдома і єдиним її компаньйоном протягом цілого дня був рудий. Тільки коли дівчина поверталась додому - то допомагала матері вийти на вулицю, до найближчої лавочки. На це і так ледве вистачало її сил. Зате мати могла поговорити зі своїми подругами і Катя знала, що після цього старенька усміхалась. Вона так і не встигла назбирати на інвалідний візок, на якому б було легше вивезти маму далі подвір'я. 
Кіт зацікавився тапочком дівчини, вимагаючи уваги. Гладився об мозолисті руки хазяйки.
-Привіт, котик. 
-Мяу, мяу.
-Ти голодний? Голодний? Ха-ха-ха
-Мяу.
Дівчина сіла біля дверей, дразнячи кота домашнім тапочком. Василій старався злапати його лапкою. Катерина сміялась, дивно і трохи страшно. Так би сказав той, кому б вдалось це почути. І, можливо, б йому навіть стало не по собі. Але Василій знав, що в дівчини надзвичайно добре серце. Вона пахла як дитина. І вела себе як дитина, хоча й виглядала дорослою. Одягалась в кольоровий одяг, бо їй завжди так подобалось. Була злегка повненька і завжди розмірена. Все робила повільно, з максимальною акуратністю. Дивно говорила і багато сміялась. Нагадувала актора заповільненої зйомки в старому, чорно-білому комедійному кіно.
Хоча, якою б вона не була, дівчина любила своє життя. Вона могла виконувати роботу, отримуючи за неї нагороду. Директор школи Андрій Борисович ставився до неї, як до дочки і захищав її. В неї був Василій. Баба Ганя й Баба Галя, подруги її матері, пригощали чимось смачним по святах. Її життя було майже повним. Не вистачало лише матері. 

Катя зайшла на кухню, зі стелі знову відпав кусок штукатурки, а з щілин біля вікна заходило вечірнє тепло. Під столом лежав засохлий кусок котлети, який напевне вдень вкрав рудий розбійник. Дівчина підняла котлету і кинула коту в миску, потім поклала на плиту вчорашній суп і мовчки мішала його ложкою. Кіт муркотів і гладився об ногу. 
Пропищав дверний дзвінок, а за ним в квартиру вихором відірвалась Баба Ганя. 
-Катеринко, ану підпиши мені отут. Як ти сьогодні? Все в порядку? Що ти їла?
Дівчина мовчки взяла простягнуту їй ручку і написала свої ініціали там, де показала Баба Ганя. 
-Буду зараз. Вася вкрав котлету.
-Дитино моя. А коліно твоє як? В порядку?
-Так, болить ще трохи. 
Баба Ганя, як медичний експерт, оглянула коліно і зробила висновок.
-Забій. Я тобі вечером пришлю Данила, мазь тобі принесе. Намаж на ніч. 
-Дякую.
-Що будеш робити потім? Прийдеш до мене серіал дивитись?
-Так, прийду.
Баба Ганя завжди жаліла дівчину. Матір Катерини залишилась вдовою, коли дівчинці було 2 роки. Багато працювала і не помітила вчасно, що з її дитиною щось не те. В 4 вияснилось, що дівчинка відстає в розвитку. Тоді було покладено так багато зусиль, щоб виростити дівчинку більш-менш самостійною. В 10 Катя змогла піти до школи. На першому дзвонику вона була найвища і сильно виділялась серед першокласників. Два рази залишалась на наступний рік, але змогла закінчити 9 класів з поганими оцінками і навчитись нехитрої грамоти. А через декілька років повернулась до своєї школи і почала працювати прибиральницею. Її всі пам'ятали чемною дитиною, яка зробить все, що їй скажуть. Наглядали вчителі, заучі і дівчині самій подобалось працювати. Навіть діти, які залишали брудні сліди на чистовимитій підлозі теж її не дратували. Катя любила дітей. Серед них завжди були ті, хто показував на неї пальцем, але дівчина просто не розуміла, що щось не так. Зрештою, жодна дитина ніколи не зробила їй боляче, вчителі б за це суворо наказали. Після смерті матері, персонал школи замінив дівчині сім'ю. 
Декілька днів назад Катя прибираючи шкільне подвір'я перед початком навчального року боляче впала на коліно і розхнюпалась як мале дитя. Тому вже декілька днів підряд, Баба Ганя заходила перевірити, як в неї справи. 
20.00
Вечером Катерина, як завжди, подивилась серіал в сусідки, уважно слухаючи заключення старих щодо серії, сама забрала мазь, повернулась додому, притулила до себе кота і провалилась в сон, очікуючи нового дня.
Вона не чула криків Алінки, не чула грохоту падаючих стін, сирен і рятувальників. Їй просто приснилось, що вона впала, а потім перестала відчувати свої ноги, руки, не могла кричати, а потім знову заснула, сподіваючись, що це був лише страшний сон. 
Василій використав ще одне з своїх котячих життів і неушкоджений вислизнув з-під завалів будинку. Шерсть його стояла дибом, а з роздертого вуха капала кров. В темряві він знайшов Данила, заскочив йому на коліна і від переляку впився пазурями в шкіру підлітка, заливаючи його штани кров'ю.