Частина 3.

Після розмови з Ельзою, Лінда була засмучена та ображена. Як вона могла в такій дурні темі згадати її тата? Навіщо? Невже вона не знає, як Лінда любила тата та як сумує за ним? Було багато питань, а відповідей ні одної.

Наступного дня подруги зустрілися як завжди, щоб разом йти до школи :

- Лі, вибач за вчорашнє. І розумію, що зачепила тему, яку не повинна була.

- Ну добре хоч зрозуміла.

- Але я, все рівно, хочу щоб ти прочитала ту книгу. Не через дива, а просто тому, що вона цікава.

- Добре, якщо тільки тому. Ти ж все рівно не відчепишся, - посміхнулася дівчина, - ходімо, запізнимося на математику.

***

Після школи подруги прямували до Ельзи. Батьки на роботі тому можна насолоджуватися голосною музикою та піцею.

- То ти вирішила коли будеш читати? - запитала Ельза.

- Та давай одразу, ось прийдемо і прочитаю,щоб потім був вільний час,- відповіла Лінда.

- Ні, подружко, тоді в тебе вільного часу взагалі не буде, - посміхнулася Ельза.

- Ой, не перебільшувати тільки не треба, - скептично відреагувала Лінда.

Дівчата зайшли до будинку:-

- Тримай, - простягнула книгу Ельза, - а я пішла замовлю піцу.

Лінда залишилася один на один зі своїми думками стосовно книги. Реальність відштовхує всі думки про те, що дива існують, але дитячі роки дають про себе знати.

- Добре, я спробую, - вирішила дівчинка.

Книга була звичайною. Синього кольору, зовсім не кидається в очі, звичайна книга. Але ця сніжинка якось дивно вабить очі. Хочеться на неї дивитися і дивитися.

Дівчинка відкрила книгу і почала читати перший абзац:

'' Ця історія про дівчинку, яка зовсім не вірить в дива. Але якщо бути точним, то в дива вона не вірить від недавна. Та й то і це не правда. Вірить, ще й як. Подругу обманює. Правда ж Ліндо? ''

Дівчинка застигла в одній позі і боялася навіть дихати.

- Ельзо, що це за жарти? Це не смішно. - закричала дівчина.

- Ти чого кричиш? - спокійно відповіла Ельза зайшовши до кімнати.

- Це що таке? Навіщо таке писати? - продовжила кричати дівчина.

- Аа, зрозуміло. Все ж таки ти віриш в дива, саме тому ти й прочитала це. Текст про тебе ж, правда? - посміхнулася подруга.

- Так, про мене. І це зовсім не смішно. Навіщо ти це написала?

- Хочеш я тобі доведу, що ця книга пище про тих, хто вірить в дива і пише тільки правду.

- Доведи, ось тільки прямо зараз.

- Ну дивись. Дай книгу і підійди до мене.

Дівчинка відкрила книгу, Лінда підійшла блище і вони почали читати:

'' Дуже добре, дівчатка, що все так вийшло. Тепер я спокійна і можу вам обом довіряти. Я пишу тільки для людей, які вірять в дива. А ще я можу перенести вас туди, куди ви захочете. Я знаю, що Ельза дуже хоче зустрітися зі своєю бабусею, яку не бачила з п'яти років і я можу влаштувати цю зустріч, бо і бабуся вірить в дива і сумує за тобою. А ти, Ліндо, я знаю про тебе багато, мені вистачило і хвилини. Дуже шкода, що ти залишилася без тата, але я допоможу тобі з ним зустрітися. Я знаю, що ти хочеш йому дещо сказати і я можу допомогти тобі в цьому. Ти тільки вір. ''

Ельза посміхалася, а у Лінди текли сльози:

- Невже це все правда? - запитувала вона.

- Це правда, це диво, це магія, називай як хочеш, але це дійсно так, - відповіла подруга.

Весь вечір Лінда мовчала. Вона не знала чи вірити в те, що прочитала, чи може вона спить насправді? Невже це правда? Стільки думок в голові, неможливо зрозуміти.

Ельза дуже добре розуміла почуття подруги, тому що недавно сама була на її місці, тому не лізла зі своїми запитаннями та порадами. Але Лінда підійшла сама:

- Ель, невже це правда? Ти вже була в книзі?

- Так, була і це було дуже круто, хоча я не вірила, так як і ти, тому загадала побувати в казці на місці Снігуроньки.

- І що?

- Там було дуже холодно, - засміялася подруга.

- Я боюся, дуже, але й тата побачити хочу. Я хочу йому дещо сказати і вибачитись, - заплакала Лінда.

- Книга знає, що саме тобі потрібно, ти ж прочитала це, тому тільки обери день і все буде, - обняла подругу Ельза.

- У вівторок в тата мав би бути день народження, я хочу тоді спробувати.

- Домовились.