Граф Станіслав Бадені

Вітальня будинку Констанції сьогодні дихала особливим і піднесеним спокоєм. Повітря, здавалося, було просякнуте тонкими пахощами свіжих квітів, дорогого воску та ледь помітним шлейфом святкового збудження — Львів уже гудів звісткою про офіційні заручини Констанції.  Але сьогоднішній вечір був камерним родинним. До цієї зустрічі готувалися з особливим трепетом, адже з хвилини на хвилину у дверях мав з'явитися граф Станіслав Бадені — найповажніша людина у їхньому колі, чиє ім'я в місті було синонімом абсолютної порядності та непохитного авторитету.

Коли важкі дубові двері нарешті прочинилися, Констанція та Юліана підвелися назустріч із щирими теплими посмішками. Граф Бадені зайшов неспішно, тримаючи в руках вишуканий дарунок для майбутньої нареченої, і сама його присутність миттєво заповнила кімнату аурою надійності та спокою.

Прийом був пишним, але без зайвого пафосу — це була данина тієї безмежної вдячності та глибокої шани, яку обидві кузини плекали до Станіслава. Коли граф переступив поріг, Юліана відчула, як її серце затопила така сильна хвиля вдячності, що їй хотілося зробити для цієї людини все можливе, вгадувати кожне його бажання, оточити такою увагою й турботою, на яку тільки була здатна її душа. І справа була далеко не в його високому титулі. Дивлячись на графа, Юліана згадувала, як усередині нарешті розлилося цілюще тепло повної свободи. Лише вона сама знала, крізь які глухі, ядучі панічні нічні облоги їй довелося пройти, коли над її землями зависла загроза магістратського секвестру. Ті дні, повні тихих тривог та виснажливого душевного щему, здавалися тепер далеким кошмаром саме завдяки цій людині. Коли весь її звичний світ похитнувся, Бадені став тією могутньою силою, яка раз і назавжди закрила прикрий казус.

Він діяв із тією вродженою і кришталевою шляхетністю, яка не потребує зайвих слів чи гучних жестів. У його погляді, коли вони обговорювали справу, не було ні краплі сумніву, ні найменшого натяку на докір чи зверхність. Граф поступив так, як чинить справжній чоловік вищої гідності — беззастережно, твердо й безкорисливо. Він не шукав у цій біді власної вигоди, не намагався скористатися моментом чи поставити Юліану в залежність. Його шляхетна природа просто не дозволила б йому пройти повз несправедливість, яка загрожувала родинній честі.

Тепер Юліана точно знала, що Казимир Жевуський ніколи більше не зможе самостверджуватися, дивлячись на її  безпорадність. Його підла гра була зруйнована до основи. Питання закрилося назавжди, позбавивши графа головного козиря — можливості бачити її слабкою чи зламаною обставинами. Казимирові ілюзії про власну тріумфальну зверхність розсипалися на порох перед непорушним спокоєм, який Юліана здобула завдяки Бадені.

Це не було актом жалості чи матеріальної допомоги бідній родичці — Юліана ніколи не дозволила б собі прийняти таку милостиню. Вони тоді сіли за стіл як абсолютно рівні люди, що поважають одне одного, й уклали  угоду. Граф Бадені задіяв свій вплив лише як інструмент, повністю викупивши митні претензії та внісши всю суму наперед до міської скарбниці. Юліана ж натомість дзеркально компенсувала ці витрати власними маєтностями, зафіксувавши кожен крок у суворій родинній книзі взаєморозрахунків. Усе було зведено до бездоганного рахунку, де кожен грош знав своє місце і жодна цифра не залишилася під сумнівом. Судові акти було скасовано, боргові книги закрито, а між ними не залишилося жодних грошових чи моральних зобов'язань.

Питання було вичерпане безповоротно. Юліані більше ніколи не доведеться думати про магістратські пастки, її землі отримали повний імунітет від будь-яких зазіхань на майбутні роки. Вона стояла міцно, незалежна і чиста перед законом, і саме це відчуття визволення розпалювало в ній бажання висловити графові всю свою безмежну повагу, приймаючи його як найдорожчого рятівника своєї долі.

— Констанціє, дорога моя, — розливсь кімнатою глибокий, спокійний голос графа Бадені, коли він наблизився, щоб поцілувати руку майбутній нареченій. — Мої найщиріші вітання. Твій вибір робить честь нашому роду.