Ціна шляхетського слова

  Рудницький міряв кабінет важкими, розмашистими кроками, подібними до ходи пораненого хижака. Кожне згадування про вчорашній скандал перед маєтком відгукувалося в його скронях пульсуючим болем. Його, найбагатшого магната Червоної Русі, якась жінка посміла так прилюдно виставити дурнем на очах у половини Львова!

Вона відкинула породистого скакуна, якого він викупив за шалені гроші на Львівських контрактах. Відкинула гордо, гучно, щоб почув кожен роззява на вулиці: «Я приймаю такі подарунки тільки від чоловіка!». Нарцис усередині Рудницького вив від люті. Вона загнала його в кут: або він ковтає цю ганьбу й залишається посміховиськом, або робить їй офіційну пропозицію шлюбу, якої вона так хитро домагалася, використовуючи його ревнощі до Казанови.

Що ж, вона отримає цей шлюб. Але разом із ним — і власну погибель. План, який вони щойно обговорили з Потоцьким, вимагав тонкої гри. Але перш ніж скликати гостей та підписувати контракти, потрібно було отримати її офіційну згоду. Без цього жоден шляхтич не починав підготовку до змовин.

За суворим тогочасним етикетом, Рудницький не міг з'явитися до неї сам після такого публічного приниження — це виглядало б як капітуляція. Тому наступного ранку до маєтку Констанції вирушив пан коморник — літній, шанований у місті шляхтич, який мав виступити офіційним сватом-посередником. Його супроводжував слуга, що ніс на оксамитовій подушці першу посилку. Це був не кінь. Це була важка старовинна скринька з родинними топазами Рудницьких.

Констанція прийняла гостя у своїй розкішній вітальні. На її обличчі грала торжествуюча, хижа посмішка жінки, яка точно знає свою ціну. Вона повільно відпивала каву з порцелянової чашечки, слухаючи витіювату промову коморника.

— Ясновельможний пан Рудницький був вражений вашою шляхетною гордістю, пані Констанціє, — говорив старий, низько вклоняючись. — Ваш жест довів, що ви гідні бути не просто дамою його серця, а законною дружиною та господаркою його статків. Він офіційно просить вашої руки та серця. І якщо ви погодитеся прийняти його як свого майбутнього чоловіка, він просить вашого консенту на проведення офіційних змовин.

Констанція опустила погляд на топази, що виблискували в променях ранкового сонця. Її план спрацював бездоганно! Вона притисла цю фінансову акулу до стіни і змусила благати про шлюб. Казанова, звісно, був привабливим та розумним, його присутність розпалювала в ній чисто жіночий азарт, але жоден бідний італієць не міг дати ей того, що зараз лежало біля її ніг. Вона засліпла від власного тріумфу, навіть не підозрюючи, що коморник щоправда приніс їй ключі від її майбутньої публічної страти.

— Передайте пану Рудницькому, — гордо відповіла вона, торкаючись пальцями холодного каміння, — що я приймаю його пропозицію. Я згодна стати його дружиною. Нехай готує перстні.

Тільки-но коморник залишив маєток із переможною звісткою, машина підготовки запустилася на повну потужність. Оскільки згоду було отримано, Рудницький вирішив розгорнути такі змовини, про які говоритимуть навіть у Парижі.Правники та замкові нотаріуси одразу взялися за складання «пактів конвента» — передшлюбного договору. Туди, за порадою Потоцького, хитро вплели суворе латинське формулювання про «непорушність жіночої честі до дня вінця». Констанція мала підписати собі вирок. Одночасно з цим управителі магната почали скупати по всьому Львову найкращі делікатеси, бочки угорського токайського вина та заморські прянощі. Маєток самої Констанції за розпорядженням Рудницького почали прикрашати сотнями живих лілій та троянд, перетворюючи його на подобу італійського саду. Пан маршалок розсилав надушені листи всій еліті Червоної Русі, запрошуючи їх на грандіозний прийом через два тижні.Рудницький створював ідеальну ілюзію безумства закоханого чоловіка, який готовий кинути весь світ до ніг своєї жінки. Констанція спостерігала за цим хаосом із вікна своєї спальні, впиваючись власною величчю. Вона вірила, що повністю підкорила магната. А за зачиненими дверима кабінетів писарі вже закінчували чистову копію договору, який мав зачинити за нею двері капкана на майбутньому рауті у воєводи.