Хто тут справжній фараон

Львів вибухнув. Новина про білого арабського скакуна, який стоїть під вікнами Констанції з в'ялими трояндами на вуздечці, розлетілася містом зі швидкістю пожежі на Контрактовій площі. За лічені години цей перформанс графа Рудницького став головною подією року, затьмаривши і торгові угоди, і політичні плітки, і театральні прем'єри.

Світські дами в цукернях, ледь не захлинаючись від заздрощів, передавали одна одній пікантні подробиці. Чоловіки в клубах іронічно підсміювалися, миттєво збагнувши весь цинізм графського жесту. Ефект був саме таким, на який розраховував Владислав: романтичний ореол навколо заїжджого італійця розсипався на порох. Увесь Львів ув'язався в цю нарцисичну гру, смакуючи очевидне: Казанова, при всій своїй європейській славі та популярності, виявився звичайним бідняком, чий максимум — зрізані квіти на один ранок. Галицькі дукати Рудницького публічно і безжально розтоптали бідну іноземну романтику. Натовп під вікнами Констанції вже відверто глузував, розглядаючи пожовклі бутони на голові королівського коня.

Тим часом хвиля цього світського вибуху докотилася до затишних, прокурених залів трактиру «Три гаки», де за зачиненими дверима тривала затяжна партія в фараон.

   Джакомо Казанова сидів за зеленим сукном, звично тримаючи на обличчі маску абсолютної, ледь лінивої впевненості. Карти в його довгих, витончених пальцях рухалися бездоганно, але коли з вулиці донісся віддалений, але настирливий звук срібних сурем, він на мить завмер. За хвилину до зали забіг один із місцевих шляхтичів, важко дихаючи і ледь не зі сміхом вигукуючи свіжі новини з Ринку.

— Синьйоре Джакомо! — з неприхованою уїдливістю звернувся до нього один із гравців за столом, багатий подільський поміщик. — Здається, ваші вчорашні білі троянди сьогодні дуже вигідно змінили статус. Граф Рудницький щоправда прикрасив ними коня, якого подарував панні Констанції. Кажуть, видовище неймовірне! Весь Львів ходить дивитися на те, як графські скакуни доношують за вами квіти.

Казанова не здригнувся ні єдиним мускулом, але його темні очі на секунду звузилися, перетворившись на два холодних леза. Цей удар уразив його в саме серце — у його репутацію великого спокусника, перед яким не здатна встояти жодна жінка. Він миттєво збагнув задум Рудницького: місцевий магнат вирішив ткнути його носом у фінансову неспроможність, принизити перед усім цим провінційним бомондом, показати, що його манери і пристрасть нічого не варті проти справжнього золота.

Джакомо повільно опустив карти на стіл. На його губах з'явилася тонка, небезпечна іронічна посмішка. Граф думав, що купив цей раунд своїми мільйонами? Рудницький забув, що Казанова вигравав палаци, маючи в кишені лише кілька мідяків і чистий азарт. Італієць не збирався залишати цей публічний ляпас без відповіді. Якщо Львів прагнув справжнього епатажу, він покаже графу, що розум та витончена помста авантюриста завжди коштують дорожче, ніж будь-який арабський скакун.

Такого повороту подій Джакомо не очікував. Усі його прораховані плани, вибудувані в голові з витонченістю італійського архітектора, щойно з тріском розвалилися від одного тупоту кінських копит. Казанова звик повністю контролювати ситуацію. Він розраховував, що шлях до Констанції для нього абсолютно вільний, а єдиного потенційного конкурента — того самого племінника графа, з яким вона ходила до театру — Джакомо вже блискуче, з принизливим тріумфом опустив перед усім світським товариством у театральних кулуарах. Італієць вважав, що місцева шляхта занадто боягузлива та прісна, щоб прийняти його виклик.

Але поява графа Рудницького сплутала всі карти.

Владислав не був тим слабкодухим юнаком із театру, якого можна було знищити одним гострим словом. Це був сильний, неймовірно багатий та впливовий магнат, який міг диктувати свої правила всьому місту. І тепер цей чоловік безжально вдерся в гру Казанови, перетворивши його романтичний жест на посміховисько.

Це заділо Джакомо за живе так само глибоко і болюче, як раніше плітки зачепили самого Рудницького. Обидва чоловіки опинилися в стані шаленої первісної конкуренції. Це вже не було змагання за серце жінки — це була війна двох гігантських чоловічих его, які панічно боялися програти. Обидва звикли вважати себе найкращими, найсильнішими, абсолютними господарями становища та найбажанішими серед жінок. Рудницький брав своєю колосальною фінансовою владою та місцевим статусом, а Казанова — всесвітньою славою, хижістю, європейським лоском і харизмою, яка діяла на дам мов гіпноз.

  Тепер на шахівниці Львова зійшлися два рівних хижаки. Жоден із них не збирався відступати. Рудницький кинув на стіл козир у вигляді золота та живого арабського скакуна, сподіваючись виставити італійця звичайним злиднем. Але Казанова, хоч і був у глибокому шоці від такої зухвалості, уже відчував, як у його жилах закипає небезпечний азарт. Його гордість вимагала не просто відповіді, а повної ментальної капітуляції графа.

Він повільно провів пальцем по краях гральних карт. Якщо цей галицький магнат думав, що гроші можуть купити абсолютну перемогу над розумом та підступністю всесвітньо відомого авантюриста, то він дуже жорстоко помилявся. Війна его була оголошена, і весь Львів затамував подих у передчутті наступного удару.