Оплески для Чакі

На сцені виступають клоуни Бім та Чак. Бім був круглим клоуном із сумною гримасою на обличчі. Він мав злий характер, на відміну від Чака, який був компаньйоном Біма. Чак був веселий і смішний. Але чомусь завжди більше любили Біма.

Клоун Чак старався бути харизматичнішим, кожен вечір робив гримаси перед дзеркалом, не спав до ранку, придумуючи цікаві ідеї. Біму вистачило вийти на публіку, і всі в залі починали заворожено спостерігати й сміятися. Здається, Чак дуже заздрив своєму другу. Йому теж хотілося виходити під оплески, отримувати подарунки та квіти, а ще визнання за щоденну важку працю, яка доводила до безсилля і важкого стану.

Він так любив свою справу, але чомусь ця любов потихеньку з’їдала його.

Одного разу, після чергового виступу для молоді, Чак і Бім вийшли на фінальний поклон. Аплодисменти, овації, а після фото з фанатами потім сталася ситуація, яка вже була звичною. Чак стояв осторонь, дивлячись, як до Біма підходить натовп. Потім він пішов за куліси, як і завжди.

Вночі, репетируючи чергову гримасу, він зловив себе на думці, що зараз йому більше личило сумне обличчя. Зараз він би став ідеальним сумним П’єро.

— Я віддам усе, щоб стати відомим, — сказав він.

І раптом із темряви гримерки почувся звук. До нього звернувся Темний і запитав, чи справді він готовий віддати все.

Клоун повагався, а тоді рішуче погодився.

Тоді Темний запропонував укласти угоду: він дає йому славу, а натомість забере життя. Сто бездоганних виступів, де головний клоун він, де улюблений клоун він.

Чакі навіть думати про це не хотів, але, коли почав мріяти про те, що він може отримати, то вирішив: чи не варто пожертвувати тим нещасливим життям заради ста хороших?

Він погодився.

Темний засміявся і здійснив обіцяне.

Тепер Чакі був улюбленцем публіки, в той час як Бім зайняв його минуле місце. Всі зачаровано дивилися на гримаси веселого клоуна, вони сміялися без причин, часто ніби під гіпнозом. Тепер він був під прожектором і головним виконавцем ролі.

Кожен виступ був як новий удар натхнення, віри в себе і любові до справи. Він навіть почав плутати реальність зі своїми бажаннями, ніби так усе і було. Тепер нарешті його старання були не марними.

Настав сотий виступ.

Чакі вибігає на арену і весело дує в дудку. Зал вибухає сміхом. Плакати «Чакі!» в усіх руках. На них написано: «Ми тебе любимо».

Як чудно він імпровізує, показує всілякі цікаві фокуси свого авторства. Цей виступ має бути найфеєричнішим.

Після всього цього він стоїть під променем. З чола стікає піт, але на його обличчі посмішка, а на очах сльози. Він щасливий, адже у залі мільйони людей, в яких горять очі. Так, він обожнює ці зірки в людських поглядах.

Дівчинка підбігає до клоуна і дарує йому квіточку.

— Ви неймовірний, Чакі!

Так. Чакі неймовірний.

Куліси закриваються, люди йдуть, і світло гасне.

— Чакі… Чакі… Чакі… Чи варте це все було життя? — сказав Темний.

— Це вартує тисячі життів. Мене нарешті хтось полюбив.