Глава 38. Усе налагоджується?

Мої почуття і настрій на майбутнє змінювались щохвилини, як ще ніколи в житті.

«Що?! Аделаїда у моєму кабінеті? Разом із Христиною? Про що вони можуть говорити?! Якщо вона знов образить мою дівчину, я її вб’ю!»

«Вагітна?! Ні, це брехня! Невже?.. Я нічого не пам’ятаю… Вона опоїла мене і використала… Що ж тепер робити?! Вбити вагітну я не можу… Почекаю, поки народить – і вб’ю!»

«Ні, я не вб’ю матір своєї дитини, яким би вона не була стервом… Нехай народжує… Примусити одружитись мене не зможуть ні її плачі та вимоги, ні погрози її батька, ні навіть погрози мого батька. Платитиму аліменти з доходів кав’ярні. Для Аделаїди, звиклої до розкоші, тих коштів хоча б вистачило на вологі серветки для малюка. Смайлик «ги-ги».

«А як же Христина?! Як їй пояснити, що я переспав із Аделаїдаю не зі своєї волі? Що я навіть не пам’ятаю нічого? Вона ж не пробачить мені такої зради, покине…»

«Що-о?! Так то не моя дитина, точніше, діти, близнюки?! Як же ти могла, Аделаїдо?! Нагуляла хтозна з ким – і підсунути приплід Греченкові? Ну, ти і стерво! Хотіла мене з Христиною розлучити! Та я тебе вб’ю!»

«Ні, не вб’ю. Живи тепер своїм життям! А Христина!.. Сором’язлива любителька котів виявилась тим ще детективом! Вона ж мене врятувала! Моя чарівна кохана!»

Так, кілька разів мені хотілося Аделаїду просто прибити. Та чи не в кожного бувають такі миті? Головне, що то тільки в думках. Звісно, що я нічого їй би не зробив. Та я був у кроці від того, що моє життя мало піти шкереберть. Яке щастя, що тепер я знаю правду! І завдяки Тіні!

«Усссі пошшшкодуєте!» - шипіла колишня, вириваючись із моїх рук.

- Сядь! – гаркнув я на неї, і вона безсило впала на крісло, тримаючись за низ живота.

- Мені погано…

- Мене це тепер ніяким боком не стосується! Хіба що можу викликати швидку.

- Не треба, - буркнула Аделаїда, відвертаючись.

- Отже, близнята? І від кого ж?

- Не твоя справа!

- А тільки-но була моєю, чи не так? Та мені однаково. Просто нащо було вішати на мене чужі гріхи?

- Бо я й досі кохаю тебе і хочу бути з тобою!

- Та я бачу! Знаєш, що, Адель, зникни краще з мого життя назавжди!

- Запис зітріть, - практично покосилася на кишеню, куди я сховала смартфон, хитрунка.

- Та будь-ласка! – здвигнула Тіна плечима. – Звісно, хотілося б ще колись послухати це гумористичне шоу. Та нічого, послухаю у когось іншого.

Аделаїда зіщулилась, зрозумівши, що вона не шуткує. Раптом моя колишня боса зіщулилась у кріслі і почала схлипувати, розмазуючи сльози та косметику:

- Ви не уявляєте, як я почуваюсь… Мені так соромно… Иии… Стільки довелось пережити… Я ж покохала, по-справжньому покохала… Але мій коханий – конюх в елітному кінному клубі, який я частенько відвідувала, коли жила в Італії. Я йому нічого не сказала. Коли б батько дізнався, від кого я завагітніла, він би найняв кілера, щоб позбутися небажаного зятя. Та ти й сам розумієш, Ігорю, ти теж із такої сім’ї… А зробити аборт, вбити дитину, тим паче, двох…  Повір, коли батько знайшов випадково результат тесту на вагітність, я не змогла вигадати щось безпечніше, ніж сказати, що близнюки твої. Пробач, Ігоре… Я розгубилась… Татові сказала, що не розповіла тобі про малят через те, що ми посварились. А батько після моїх слів звелів негайно йти миритися. Я тоді відшукала тебе, спочатку хотіла все розповісти (Тіна при цих словах виразно хмикнула), але ти зустрів мене так, що я змовчала. Тоді мій батько сам пішов до твого домовлятися про злиття бізнес-імперій. Сказав, що про все домовився… Ігоре, пробач! Ми ж кохали одне одного, я гадала, що можна усе відновити…

- На брехні?

- Пробач-пробач-пробач! У вагітної жінки така каша в голові… Я просто хотіла, щоб батько не гнівався. Він же мене спадку позбавить, якщо дізнається… З дому вижене!... Я просто хотіла нормального життя…

- Зруйнувавши при цьому моє?

- Прошу, - Аделаїда ухопила мене обома долонями за руку і благально зазирала у вічі, - допоможи хоча б, щоб батько ніколи не почув того ганебного запису!

- Чим я допоможу, Адель? У мене його немає, я сам щойно прослухав вперше твої одкровення.

- Поговори зі своєю подружкою, - зиркнула колишня на Тіну. – Нехай скаже, в кого є копія, нехай забере!.. Прошу!..

- Сама говори, Адель. Коли закручувала таку справу, то не покладалася на когось.

- Ігорьочку!..

- Сама.

Аделаїда обернулася до Христини:

- Тіно, пробач… Я такого тобі наговорила.

- Я не слухала, - задрала носика котяча мамка.

- То допоможеш?

Христина похитала головою:

- Ти лише сама можеш допомогти собі. Якщо не вбиватимеш кохання, про яке говориш. Якщо зумієш довести власному батьку силу своїх почуттів. Якщо розповіси правду справжньому батькові твоїх малюків, він має право знати.

- Я не можу… - прошепотіла Аделаїда.