Розділ 8

- Прийшов час для розмови, - сказав Діоніс запрошуючи Дашу сісти за стіл навпроти себе, - вона вже давно назрівала й в тебе точно в голові є сотні питань які ти вирішила не озвучувати. Прийшов час відповісти на ті питання на які я взагалі можу відповісти.
Чи були у дівчини питання? Так, звісно. Що це за місце? Чому тут перестають діяти закони фізики, а в деяких людей зовсім не людські частини тіла? Або чому люди, що виглядають дуже молодим, тут святкують тортиком свій сотий день народження? Питань Даша могла б придумати мільйон. Але навіщо?
Даша працює в кав’ярні. Даша робить каву, спілкується з людьми, забирає зарплатню і йде додому. Вона й не повинна розбиратися втому, що тут відбувається - їй треба лише гарно виконувати обов’язки які вона сама на себе взяла.
Такий погляд завжди була притаманна дівчині і була саме тим, що нерідко дратувало людей навколо неї.
- Якщо ти не проти, я почну з початку, - продовжив чоловік. - Дивовижі в цьому місці почали відбуватися дуже давно. В той час на цьому місці ще не було міста, але про цей час ми, звісно мало що знаємо. Просто колись тут відкрилися «двері». Люди з інших світів почали провалюватися в наш. Вони приходили, вивчали наш світ і йшли назад. А ми, звичайні люди, нічого не підозрювали.
Один мій далекий предок, років чотириста тому познайомився з таким мандрівником, той показав йому «двері», а мій предок побудував тут свій дім. Що ним тоді рухало, зараз вже ніхто не скаже, але наша родина взяла на себе справу зустрічати гостей з інших світів і допомагати їм, якщо це потрібно. Звісно, тут не завжди була кав’ярня і не завжди буде, просто зараз так найпростіше загубитися серед натовпу.
До нас ходять різні люди. Вони приходять з різних світів, хтось старший хтось молодший. Деякі з них були знайомі ще з тим самим предком. Ми даємо їм місце для відпочинку, спокій, інформацію за необхідністю і допомогу, вони - оберігають нас від агресивних представників інших світів. Підтримуємо баланс, - підморгнув Даші Діоніс і вона у відповідь розплилася в посмішці.
- І чому ви вирішили мені це розповісти саме зараз?
- Перше: ти віриш. Зазвичай люди лякаються коли бачать подібне, або вигадують тисячі логічних відмовок, але не вірять в магію. Ти своїм очам віриш.
Друге: багато про що ти й сама здогадуєшся, а мені б хотілося, щоб ти затрималася з кав’ярні «Мрій» надовго. В такому випадку ти повинна знати з чим стикнулася і з моїх слів також.
Третє: сьогодні тобі неймовірно пощастило. Твоє бажання пообіцяла виконати кронпринцеса ельфів. Ще молода, але добра, підкована в науці і цілительстві. Не хочу, щоб ти продешевила.
- То ви знаєте що я можу попрохати? - зацікавилася дівчина, бо в неї самої жодної ідеї ще не було.
- В мене є ідея, - хитро посміхнувся старий і поклав підборіддя на свої сплетені пальці.
Даша мовчки підняла брову.
- Ти говорила що хочеш виправити зір своїй сестрі, але можуть з’явитись протипоказання. У магії протипоказань не існує.
- Думаєте, вона зможе допомогти?
- Впевнений,- хитнув головою старий, - але рішення завжди за тобою.
- А вам це навіщо?
- Ти мені подобаєшся і я буду зовсім не проти якщо ти залишишся тут ще на деякий час. Або і назавжди.
Дівчина замислилася. Такий шанс просто не можна випускати з рук. Як вона приведе сюди сестру? Як пояснить її зцілення? Що вона буде робити далі? Невідомо. Але це все можна вирішити. Лише б все дійсно вийшло. І останні слова Діоніса також відгукнулися в душі дівчини, але поки що вона не стала приділяти їм великої уваги.
- Знаєш, дівчино, - тяжко зітхнувши піднявся зі стільця старий, - вже пізно, то йди зараз додому і там гарненько подумай про все що ти сьогодні почула. А завтра прийдеш і ми ще поговоримо.