Розділ 5

Дні йшли за днями. У цій загубленій між світами кав'ярні кожен день схожий на минулий, а кожен минулий схожий на майбутній. Даша звикла до цього ритму і, напевно встигла трохи закохатися у це місце. У каву вона була закохана й до цього, але тепер, під проводом досвідченого Діоніса з захватом відкривала нові грані смаку.
Діоніс також даремно часу не втрачав. Відчував її інтерес і не шкодуючи часу ділився своїми знаннями. Все більше й більше розказував про себе, про цей заклад, про свою сім'ю.
Вираз "кав'ярня між світами" ставав для Даші все більш правильним і окресленим. Напряму ніхто цього не говорив, а сама дівчина не питала. Але "дрібниці й не дуже" так і з'являлися перед очима.
Діоніс вже абсолютно перестав ховати інформацію, а Аширо з любов'ю жартома називав господаря улюбленим племінником. Днями чоловік відсвяткував черговий день народження тортиком з цифрою сто двадцять. Виглядати від цього на сорок п'ять він не перестав.
Люди, та й не тільки, що постійно ходили до кав'ярні звикли до нової дівчини й спокійно ділилися з нею новинами свого дня.
- Уявляєш, - відкинувши з обличчя темний капюшон розповідав один з постійників - ще зовсім молодий хлопець, - всю ніч по кладовищу бігав, а воно все ніяк не вкладалося. Мені б закинути цю справу та передати комусь більш досвідченому, та ні! Гроші вже ж взяв, - розчаровано зітхає. - Ти вибач що тут натоптав, тільки звідти й одразу по каву, бо інакше день не витримаю, а вночі знову на кладовище, другу спробу буду робити. Може тепер і вийде.
- З кладовищем допомогти не можу, але кавою забезпечу, - посміхнулася Даша. - А як з другого разу не вийде, то ви вже себе не мучте. Гроші чи ні, а здоров'я важливіше.
- Але ж репутація...
- Краще репутація майстра який може оцінити свої сили та вчасно покликати підмогу, ніж дурня який й себе гробить й визнати свої помилки не може.
Повернувся некромант через два дні з історією про успішно виконане завдання. Даша відчувала за нього гордість напевно більше ніж він сам. Звикла вже слухати його історії.
Думати про те що він просто вигадує не виходило аж ніяк. Занадто сам він у це вірить. Так не придумаєш, проколешся на чомусь. Та й брехати так довго сенсу немає.
І якби ж він був такий один... Але ні. Кожен особливий. Здається, що звичайними людьми в цьому закладі дійсно були лише Даша й Діоніс.
- Я ж бачу, дівчина ти розумна, то чому тут працюєш? В твоєму віці треба навчатися чи в сімейний бізнес поринати, а ти працюєш. Не на себе і не лише задля задоволення - спитав одного разу старий господар.
Він тяжко спирався на палицю й дивився дівчині в очі. Він приймав лише правду.
- Я може й розумна, але для вступу на бюджет - недостатньо багато знаю. На платне в нас грошей не вистачило б, я це точно знаю. Та і йти вчитися на когось при цьому не знаючи буду я працювати після по професії чи ні - трохи дивно. Висіти на шиї у батьків також не найкраща ідея. Я й пішла на роботу. В каву закохалася, - з посмішкою протягнула дівчина.
- То плануєш вчитися чи ні?
- Поки не планую, але й на це гроші відкладаю.
- То ще на щось відкладаєш? - втрутився у розмову Аширо, що непомітно підібрався поближче й з цікавістю прислухався до розмови.
- Хочу сестрі подарунок зробити - зір вилікувати. Це ще не скоро можна буде зробити, аж через шість років, їй тільки дванадцять виповнюється, а такі операції роблять лише повнолітнім.
- Такі великі проблеми з очима?
- З народження погано бачить. Носить окуляри, але вони не здатні замінити здорові очі. Та й з людьми їй складно й через зір у тому числі. Люди завжди ображають слабших, а вона очевидна мішень. Хоча вона молодець - знайшла себе у малюванні й показує цей світ прекрасним.
Посмішка не сповзала з уст дівчини доки вона розповідала про свою сестру. З таким виразом обличчя можна розповідати тільки про тих кого дійсно з усією душею любиш.
- Це достойна мета. Вона оцінить як стане дорослою такий подарунок.
- Я їй нічого не обіцяла. Вона про це не знає. Є багато протипоказань які можуть з'явитися з віком тож я не дарую їй надії яка може виявитися марною.
І це також правда. Даша не обіцяла. Просто робила все що могла зараз для майбутнього. А як воно там вийде - гарантувати не може ніхто.
- Ну тут ми тобі не допоможемо - не наш профіль, але ти молодець. Мало хто у твоєму віці думає про віддалене майбутнє. Я вірю, в тебе точно все вийде, - поплескав по плечу Аширо.
Діоніс задумливо дивився на дівчину, так наче приймав якесь важливе рішення у себе в голові, але ще не до кінця зважив всі плюси та мінуси.
Розмова закінчилася, а Даша зловила себе на тому, що це місце вже стало для неї рідним. І коли тільки встигло?