17. Думаю про нього

Наступні кілька тижнів наше спілкування було монотонним. Жодних зайвих розмов. Лише «Привіт» і «Бувай». І як мені зрозуміти, що він відчуває до мене? Постійні знаки питання у голові щодо нього.  Так і зараз. Сидить, п’є каву і мовчить. Очима позирає то на мене, то по залу.  Віддалився зовсім. Раніше хоч говорив про щось,  усміхався. Тепер же стурбований, похмурий.

Не можу більше мовчки споглядати. Якщо він мовчить, то я розмову розпочну.  Підходжу ближче, набиравшись сміливості, і запитую:

- Максиме, як твої справи?

Він спокійно, без зайвої метушні підводить очі. Дивиться на мене, але погляд порожній та  холодний.

- Все добре, – відповідає і повертається до дисплею мобілки.

Знову мовчки п’є каву.  Його поведінка дає розуміння, що розмови не вийде. Щось з ним знову не так. Мабуть, якісь проблеми. Я приймаю рішення не надокучати йому. Іноді потрібно віддалитися від людини, щоб зрозуміти, наскільки ця людина  тобі потрібна.  

Максим допиває каву і йде, кивнувши головою.

 Я залишаюся сам на сам зі своїми думками. Іноді не розумію, своїх почуттів. З однієї сторони кохаєш, а з іншої - крім недоліків, не помічаєш нічого. Ця нестабільність  мучить мене. Якби ж він був вільним.  Тоді мала б змогу говорити з ним відверто, не соромлячись своїх почуттів. А так, мабуть, через Лізу свою нервує. Що могло статися там? Невже розійшлися? Чи з другом посварився?

 Та найбільше мене засмучує, що він не ділиться зі мною. Хоча, я певна, знає, щоб не сталося, я допоможу.

В перерві між написанням курсової та підготовкою до іспитів, все ще розмірковую над своїми почуттями. Коли не маєш змоги перевірити почуття, то ще більше заплутуєшся у їх наявності. Іноді мені здається, що я себе просто накрутила. Що нічого не відчуваю до нього. Та попри все це, я постійно думаю про нього.  Правду говорять, кохання треба прожити, інакше воно залишається у серці назавжди.