8. Як добре навчатись

Наступного ранку мене розбудив будильник. Понеділок. Оце так.  Треба підводитися і прямувати на заняття. Сьогодні справді багато роботи. Перша думка, яка не залишала мене ще з вечора «Як він?» Я хвилювалася. Сьогодні я його ще не побачу. Завтра тільки на зміну йти. Цілий день треба прожити без нього. Я сподівалася, що нова інформація трішки охолодить мої почуття. Та ні. Все марно. Чим більше я його пізнаю, тим  більше жадаю. «Максим? Яке чудове ім’я. Я навіть не думала, що воно йому так пасуватиме.»

Я пішла на заняття. Попри вчорашні походеньки з Олею, голова у мене була свіжа. Я добре мислила, наче після перезавантаження.  «Сьогодні мені щастить», – подумала, успішно склавши  предмети в універі. Коли все вдається – впевненості додається. Повертаючись після обіду додому, я зателефонувала подрузі.

- Привіт, моя хороша. Як ти?- з ентузіазмом у голосі.

- Привіт, – голос  Олі був кволим. – Нормально. Тільки голова болить.

- Бідненька, як же ти оце працюєш?- поспівчувала їй.

- Норм, я сьогодні замість тебе. А то з клієнтами я б точно не працювала. А з машиною якось впораюся.

- Ну, як ти вчора відпочила?

- Ой, не питай. Я не пам’ятаю, скільки я випила. А як вдома опинилася взагалі не знаю.

- Ха-ха-ха, – я розсміялася. – Олюсь, у мене до тебе питання.  

- Яке?- занепокоїлась.

- Ти бачила сьогодні того хлопця? Приходив він?

- Якого?

- Ну, я ж тобі розповідала.

- А-а-а-а, ти про того. Так, Лєн, був.

- Ну і як він?

- Та нічого. Нормально. А що? Я щось пропустила?- голос став жвавішим. І так завжди коли діло стосується чужих відносин.

- Я тобі при нагоді розповім. Ну все, не буду заважати, працюй. Бувай.

Оля мене заспокоїла. Мені просто необхідно було знати, як він. Хоч інформацію, яку  отримала від Олі, навряд назвеш змістовною, та все ж я була спокійна.

Весь день  не знаходила собі місця. Все міркувала, чи поговорив він з тією. Чи прийняв рішення?  Здавалося, вирішується моя доля. А й справді, від розв’язання цієї ситуації залежить і моє  життя. Якщо він буде з нею, то я можу забути про нього назавжди. А якщо вона обере не його, у мене з’явиться шанс. Не могла дочекатися вівторка. Я так хочу його побачити. Чи згадає він мене?  Мені не терпілося його побачити. Я навіть відпочивати лягла раніше. Та все одно пів ночі не спала. Не могла стулити очей. Його посмішка стояла перед очима, даруючи мені примарну надію. Та зрештою, я заснула