Глава 24

У мене сьогодні просто жахливий день. Ми так і не відкрилися, жодного замовлення не прийняли.

Захар нахмурився:

— Чому?

Я зітхнула:

— Нас пограбували. Винесли всі документи та 60 тисяч із каси. Ми викликали поліцію, я написала заяву, але вони сказали, що слідів немає, і, скоріше за все, крадія не знайдуть.

Захар зблід. Його погляд став дивним, настороженим. Він мовчки слухав мене, уважно вдивляючись у моє обличчя.

— Все добре? — запитала я, помітивши його стан.

— Так… Але… — Захар зам’явся. — Учора мене теж пограбували. І теж винесли документи та гроші.

Я здивовано подивилася на нього, а потім із сарказмом додала:

— Звісно. Хто я тобі така, щоб ти мені щось розповідав?

Захар закотив очі:

— Давай не зараз. Вчора всіх моїх працівників опитали, а з сейфу взяли відбитки пальців. Нашого крадія знайдуть.

Я зітхнула, обхопивши голову руками:

— Ти думаєш, це одна й та сама людина?

— Я переконаний. Більше того, ця ж людина пошкодила тобі труби і, скоріше за все, пограбувала мою квартиру.

Мене охопив жах:

— Але хто? Хто це може бути?

Захар нахмурився:

— Не знаю. Згадай, може, ти щось підозріле бачила чи чула перед тим, як тебе пограбували?

Я замислилася. Все здавалось звичним, нічого особливого… Але тут раптом я згадала і мало не закричала:

— Артем!

Захар здивовано підняв брови:

— Що? до тебе приходив Артем?

— До кав’ярні приходив. Він поводився дивно, метушився. А коли почув сирену поліцейської машини, різко побіг у протилежний бік.

Захар глибоко вдихнув:

— Артем був і в мене. Приблизно за годину до крадіжки. Тепер, коли ти це сказала, я й сам згадав. Як я міг не подумати про нього?!

Я подивилася на Захара з недовірою:

— Ти думаєш, це був він?

— Я переконаний. Він у мене працював, чудово знає про камери і, напевно, знає, як їх вимкнути.
— У мене камер немає, — розгублено сказала я. — Уперше зі мною таке трапилося…

Захар поклав руку мені на плече:

— Нічого, розберемося. Я обіцяю. Ходімо в дім, уже холодно.

Він витер мої сльози, обійняв і лагідно притиснув до себе. Ми пішли додому, залишаючи за собою важкий день, але з надією на вирішення цієї жахливої ситуації.