Глава 8

Я встала, підійшла до доньки, взяла її на ручки та почала заспокоювати, але вона все ще плакала. Підгузок був сухий, тому я вирішила погодувати її. Проте донька відмовилася їсти. У двері постукали, а потім увійшла мама.

— Доню, все добре? — запитала вона, трохи занепокоєно.

— Так, вона просто розкапризувалася. Так, мила? — спитала я, дивлячись на доньку.

— Мамо, йди лягай, я зараз її заспокою, — додала я.

— Вона вперше так довго вередує вночі, це дивно, — зауважила мама.

Я уважно подивилася на доньку й помітила, що вона почервоніла. Це викликало в мене тривогу, тому я вирішила поміряти їй температуру.

— Мамо, принеси, будь ласка, градусник, — попросила я.

— Зараз, — відповіла мама й швидко побігла за градусником.

— Тримай, — сказала вона, повернувшись.

Я взяла градусник і лише торкнулася ним до чола доньки, як побачила: 38,5.

— У неї температура! Мамо, викликай швидку! — вигукнула я в паніці.

Мама підійшла до мене, взяла доньку на руки й сказала:

— Доню, не панікуй. Діти часто хворіють, особливо у такому віці.

Але її слова мене зовсім не заспокоїли. Я швидко вдягнулася, забрала у мами доньку, вдягнула й її.

— Куди ви так пізно? — запитала мама.— Мамо, я все ж відвезу її до лікарні. Мені так буде спокійніше, а ти лягай спати, не переймайся.

— Може, я поїду з вами? Все одно не засну, поки ви не повернетесь.

— Ні, люба. Тобі не варто так перейматися, чи тим більше їхати з нами. Я дуже швидко. Просто на огляд.

— Але будь на зв’язку й відповідай на мої повідомлення.

— Добре, домовилися.

Я взяла доньку на руки, поклала в коляску й ми пішли. Дійшовши до машини, я склала коляску, поклала доньку в автокрісло й швидко поїхала до лікарні.

У лікарні я звернулася до дівчини за стійкою реєстрації:

— Добрий вечір! У доньки температура. Наш лікар тут?

— Назвіть ім’я вашого лікаря, будь ласка.

— Іванків Дмитро Олегович.

— Ні, він виходить на зміну тільки з 9:00. Зараз у лікарні є тільки два лікарі, один з них — дитячий. Я повідомлю йому, що у вас дитина з температурою.

Дівчина взяла телефон і подзвонила:

— Лікарю Верд, до вас тут дівчинка з дитиною в дитини температура, зрозуміла.

— Проходьте, будь ласка, у 325 кабінет. Лікар вас уже очікує, — сказала вона.

Я поспішила до кабінету. Не постукавши, увійшла:

— Добрий вечір! У дочки  піднялася температура. Коли лягали спати, все було добре.

— Кладіть малу на кушетку, — сказав лікар.

Я обережно поклала доньку, але вона, видно, від невдоволення, почала плакати ще голосніше. Лікар оглянув її та спитав:

 -Скільки дівчиці?

-рік.

- Як звати ?

-Вікторія.

-Прізвище?

-Веремій.

— Температура може бути ознакою легкої застуди. Для початку я дам їй жарознижувальне.

Він дістав сироп, налив потрібну дозу в мірний стаканчик і попросив мене:

— Тримайте доньку, а я дам їй ліки.

Ми разом обережно напоїли доньку. Через кілька хвилин вона трохи заспокоїлася.

— Я випишу вам вітаміни. Просто купіть їх і пропийте місяць. Температура скоро спаде. Зараз їдьте додому, дайте дитині трохи води й вона добре спатиме.

— Дякую! До побачення!

— Всього доброго, — побажав лікар.

Взяла доньку на руки, потім вийшла з кабінету й направилася до машини. Тільки сівши за кермо, побачила смс від мами:

— Ну що там?

— Вибач, телефон був у машині. Усе добре. Легка застуда. Ми їдемо додому.

Приїхавши додому, я роздягнула доньку, поклала її в ліжечко й накрила ковдрою.

— Лягай, люба, поспи, — сказала мама, виходячи з кімнати.Я поклада доньку яка уже солодко спала в ліжчеко, трохи поколихала її, а після цього лягла  на ліжко й нарешті заснула.