Глава 3

Я приїхала на те місце, де колись була моя кав’ярня. Зараз там тільки знак, і будівництво ведеться без упину. Як же стало боляче! Я до останнього не вірила, що він це зробить, але він зробив.
Я просто ходила по тому місці понад годину. Всі спогади і емоції переповнювали мене. Раптом отримала повідомлення від Каріни:

— Якщо ти зараз не зайнята, поїдь до офісу Велтера, будемо купувати нову кав’ярню.

— Ого, сьогодні?

— Так, прямо зараз.Каріна відразу написала, що їде до офісу. Я поїхала туди, повна рішучості відновити бізнес і впевнена, що все зможу. За годину ми з Каріною вже стояли під кабінетом Велтера.

До нас вийшла його секретарка:

— Заходьте, будь ласка.

Ми швидко зайшли. Велтер сидів за столом, виглядав спокійно, наче нічого не сталося.
— Добрий день, слухаю вас.

- Добрий день, я Аліса, ми говорили з вами про кавʼярню.

- Так, я памʼятаю.

Будете купувати?

- Так.

— Чудово, отже, сума залишилася тією ж

500000 гривен.

-Ми беремо.

Я витягнула конверт, який привезла Каріна, і протягнула його Велтеру.

— Чудово, підпишіть ось ці документи, і все — кав’ярня ваша.

Я підписала документи. Велтер передав мені всі необхідні папери:

— Бажаю вам успіху. До побачення.

— До побачення.

Ми з Каріною вийшли з кабінету, наповнені різними емоціями.

— І що далі? Куди ми зараз?

— Додому. Завтра о 9:00 зустрічаємось біля кав’ярні.

— Добре, до завтра.

— Бувай.

Я поїхала в лікарню, до лікаря, бо мама сьогодні була на огляді. Приїхавши  до лікарні, я зайшла до лікаря.

— Добрий день, можна?

Лікар кивнув, запрошуючи.

— Так, заходьте.

— У нас все добре, як мама?

— Так, все добре. Їй необхідно купити ось ці вітаміни, а так — все чудово.

— Так, я все куплю, дякую.

— На все добре!

Я вийшла з кабінету лікаря і поїхала додому, знаючи, що завтра буде важкий день.