РОЗДІЛ 8. Подвійна порція інтриг

Наш спокій тривав рівно до наступного четверга. Після тієї розмови в парку світ навколо ніби розфарбувався в інші, яскравіші кольори. Фіктивні стосунки офіційно закінчилися, поступившись місцем чомусь настільки затишному й водночас палкому, що я щоранку прокидалася з посмішкою. Ден більше не ховав свій погляд за маскою байдужого баристи: тепер, коли я заходила до кав'ярні, на мене завжди чекав столик у кутку, свіжий круасан та лате з акуратним шовковим серцем на пінці. Без жодних Алін навколо.
Але університетське життя — це брудний акваріум, де великі риби не прощають тим, хто виплив на поверхню без їхнього дозволу.
Я сиділа на лавці біля деканату, перечитуючи чернетку своєї фінальної статті для практики. Наступного тижня ми мали отримати направлення на переддипломне стажування, і мій середній бал практично гарантував мені місце у престижному столичному виданні. Це було моєю мрією останні чотири роки.
— О, Марто. Якраз тебе я і шукала, — пролунав над головою знайомий, високий голос, від якого всередині все миттєво зсунулося.
Я підвела голову. Ліза стояла переді мною, тримаючи в руках тонку шкіряну татусеву теку. На ній був бездоганний білий костюм, а на губах грала та сама посмішка, яку вона зазвичай демонструвала на офіційних фотографіях університету.
— Привіт, Лізо. Я трохи зайнята, — спокійно відповіла я, намагаючись не показувати роздратування.
— О, це ненадовго, — вона сіла на край лавки, закинувши ногу на ногу. Від неї пахло нудотно-солодкими парфумами, які моментально перебили мій запах кави. — Я просто хотіла привітати тебе. Ну, з твоїм новим... захопленням. Денис, здається? Дуже колоритний хлопець. Щоправда, татуювання трохи агресивні, але для хлопчика з кав'ярні — саме те.
— Якщо ти прийшла поговорити про Дена, то краще залиш це при собі, — я почала згортати папери.
— Ну що ти, Марто, я ж із добрими намірами, — Ліза з удаваним жалем зітхнула, торкнувшись свого масивного золотого кулона. — Просто мені так прикро, що ти через власну гордість руйнуєш своє майбутнє. Артем, звісно, повний дурень, що так незграбно з тобою розійшовся. Він досі лікті кусає, усе торочить мені, яка ти розумна. Але... знаєш, чоловіче его — річ тонка. Коли він побачив тебе з цим баристою, він так розлютився, що пішов до мого тата.
Я завмерла. Пальці, що тримали ручку, напружилися.
— До декана? І до чого тут декан?
— О, ну як же, — Ліза хижо посміхнулася, і в її блакитних очах спалахнуло чисте, концентроване задоволення. — Артем раптом згадав, що твій Денис минулого року дуже активно допомагав одному нашому екс-студенту, Максу, оминати систему оплати гуртожитку та підробляти відомості. І мій тато, як голова вченої ради, вирішив підняти документи щодо оренди приміщення під кав'ярню «У Ліса». Виявляється, там є деякі... невідповідності в комерційних паперах. Студентський бізнес — штука крихка. Один підпис декана — і договір розірвано, а кав'ярню зачинять протягом трьох днів.
У мене всередині все похололо. Вона б'є по Дену. Через мене, через цей дурний бал вони вирішили знищити те, що він будував власними руками.
— Ви не маєте права, — вицідила я, відчуваючи, як гнів підступає до горла. — Там усе законно! Ден сам усе робив!
— Права, можливо, і не маємо, а от можливості — цілу купу, — Ліза нахилилася ближче, і її голос став тихим, як шипіння змії. — Мій тато дуже любить Артема, він бачить у ньому майбутнього партнера для своєї фірми. І якщо Артем просить «перевірити» кав'ярню якогось зухвалого баристи, тато не відмовить. Але... я дівчина добра, Марто. Я не хочу нікому псувати життя. Тому в мене є пропозиція.
— Яка ще пропозиція? — я дивилася на неї з глибокою огидою.
— Наступного вівторка — розподіл місць на стажування в Київ. Ти ж так туди хочеш, правда? Перше місце в рейтингу — твоє. Але ти від нього відмовишся. Напишеш заяву, що залишаєшся в нашому місцевому прес-центрі... ну, або взагалі береш академвідпустку, щоб допомагати своєму хлопчику варити каву. Твоє місце в столиці отримає Артем. Йому це потрібно для резюме. Якщо ти це зробиш — тато «забуде» про перевірку кав'ярні, і твій татуйований принц далі крутитиме свої фільтри. Якщо ні... ну що ж, ти поїдеш у свій Київ, але Ден залишиться без бізнесу і з купою боргів через розірвану оренду. Подумай про це, Марто. Розумні дівчата завжди вміють розставляти пріоритети.
Ліза підвелася, поправила піджак і, не чекаючи моєї відповіді, легкою ходою попрямувала по коридору, залишаючи мене наодинці з цим страшним вибором.
Я сиділа на лавці, відчуваючи, як світ навколо знову починає тріщати по швах. Моє омріяне майбутнє, моя кар'єра, до якої я йшла чотири роки, з одного боку. І Ден, який витягнув мене з темряви, який повірив у мене і чиє життя зараз під загрозою через мою появу в його долі — з іншого.
Кава з присмаком помсти перетворилася на справжню війну без правил, і цього разу на кону було занадто багато.