Частина перша

Місто готувалося до Нового року так, ніби це був останній шанс на свято. За вікнами квартири Поліни гула хуртовина, а в самій кімнаті панувала дивна суміш затишку та електричної напруги. П'ятеро людей зібралися навколо низького столика, і кожен із них приніс із собою не лише мандарини і напої, а й багаж таємниць, що накопичувалися роками.

Але щоб зрозуміти, що відбувалося тієї ночі, варто було поглянути на них уважніше від початку вечора.

Поліна, господарка вечірки, була епіцентром енергії. Вчителька фізкультури з вогняним волоссям, чарівним ластовинням, і голосом, який міг би перекричати трибуни стадіону. Вона була щирою, різкою і абсолютно сліпою до того, що відбувалося під її власним носом. Для неї світ ділився на “своїх пацанів” і “всіх інших”, серед яких інколи знаходилися хлопці, що дарували саме розчарування замість бажаного тепла.

Поруч із нею, майже зливаючись з тінню вчительки, сидів Микола. Він був найкращим баристою міста (за думкою друзів і батьків, звісно), витонченим хлопцем із добрими блакитними очима та м’яким чубчиком. У школі він був тихонею-відмінником, якого Поліна завжди захищала від хуліганів, але не дивлячись на характер, хлопець користувався увагою дівчат, проте… Мріяв Коля лише про єдину. Поліна ж вважала його своїм найкращим молодшим другом, коли він вважав її своїм єдиним сенсом життя вже понад десять років, але так і не наважився про це сказати. Досі.

Даша, шкільна подруга Поліни і стврша сестра Миколи, була повною її протилежністю. Ніжна, втомлена, мрійлива... Сьогодні її думки були десь на засніжених вулицях міста. Десь там, де був він. Даша була закохана в загадкового незнайомця, якого зустріла випадково і про якого не знала нічого – навіть імені. 

У кутку, подалі від усіх, сиділа пара, яка здавалася вирізаною з іншого фільму.

Інга сиділа на краєчку дивана, ідеально рівна, у своїй незмінній бежевій шовковій блузі. Вона здавалася крижаною скульптурою, яку випадково занесли на галасливу вечірку. Марк сидів навпроти. Він малював її поглядом, фіксуючи кожен мікрорух її вій.

Марк – талановитий художник, який нещодавно повернувся з Південної Кореї. Найкращий друг Миколи. Він був хаотичним, одержимим і трохи небезпечним у своєму прагненні знайти ідеальну лінію, а погляд його був прикутий до дівчини, що сиділа поруч. Це була Інга. Нова сусідка Марка, яка з’явилася в їхньому будинку нізвідки. Вона завжди носила бездоганні бежеві пальта, застібала ґудзики до самого підборіддя і ніколи не усміхалася. Марк був переконаний, що вони вже зустрічалися і мав на це докази, а Інга робила все, щоб довести йому протилежне.

– Ну що, народ, збираємося, - Поліна гучно відкоркувала пляшку, і наповнила келихи. – Скоро вже дванадцята. Кажуть, у цю ніч відкриваються якісь там таємні портали. Нумо дізнаватися, хто з нас найбільший грішник у коханні?

– От дурненька, - приснула Даша. – Ти хіба не розумієш, що програєш перша?

Поліна не усвідомлювала, що портал відкриється прямо в її вітальні, а диво, яке станеться за кілька хвилин, змусить кожного з них зняти свою маску.