Розділ 38: Максим

Неділя, 07:00. Київ.

Я прокинувся рано, хоча міг би дозволити собі ще кілька годин сну. Після вчорашнього вечора у мене в голові крутилося лише одне ім'я — Анна. Зустріч із нею залишила в мені відчуття спокою і одночасно хвилювання. Ми нарешті зізналися одне одному в почуттях, і це було як ковток свіжого повітря після довгих місяців напруженості.

Я заварив собі каву і сів біля вікна. Зима вже вступила в свої права, і місто починало прокидатися під легкий сніжок. Дивлячись на цей краєвид, я подумав про те, як багато змінилося за останній час. Моя компанія все ще перебувала в кризі, але тепер це здавалося менш важливим. Найважливішим було те, що я більше не був сам.

Анна… Вона завжди була для мене чимось більшим, ніж просто колегою. Її сарказм, її талант, її здатність бачити те, що я пропускав, — усе це робило її унікальною. І тепер, коли ми вирішили дати нашим стосункам шанс, я був готовий на все, аби зберегти це.

---

10:00. Прогулянка.

Я вирішив вийти на прогулянку, щоб трохи провітрити голову. На вулицях було тихо, лише кілька людей поспішали у своїх справах. Я думав про те, як ми з Анною будемо тримати наші стосунки в секреті. Це було непросто, але необхідно. Ми обоє розуміли, що плітки та інтриги в офісі можуть зіпсувати все, якщо про нас дізнаються занадто рано.

Поки я блукав містом, телефон у кишені завібрував. Це було повідомлення від Анни.

"Добрий ранок. Як спалося? :)"

Я усміхнувся і швидко відповів.

"Добрий ранок. Спав чудово, дякую. А ти?"

Її відповідь прийшла майже миттєво.

"Теж добре. Дякую за вчора. Це було важливо для мене."

Я відчув, як моє серце стиснулося від радості. Вона була важливою для мене, і тепер я знав, що ми обоє готові боротися за наші стосунки.

---

13:00. Робота.

Хоча це була неділя, я вирішив зайнятися роботою. На столі лежали документи, які потребували мого підпису, і декілька звітів, які потрібно було переглянути. Але думки про Анну постійно відволікали мене.

Я знову згадав нашу розмову. Її очі, її посмішка, те, як вона тримала мою руку. Це було наче початок чогось нового і водночас дуже важливого.

Робота йшла повільно, але я не поспішав. Я знав, що тепер у мене є причина старатися ще більше. Я хотів, щоб все було добре не тільки для компанії, а й для нас із Анною.

---

19:00. Вечір.

Вечірній Київ був ще красивішим під снігом. Я сидів у своєму кабінеті і дивився на вогні міста. У голові крутилися плани на майбутнє. Я знав, що попереду багато роботи, як в офісі, так і в наших стосунках. Але я був готовий до цього.

Я знову взяв телефон і написав Анні ще одне повідомлення:

"Дякую за те, що ти є. Це тільки початок, але я вірю, що у нас все вийде."

Натиснувши "надіслати", я відчув, як легке тепло розлилося по всьому тілу. Це був початок чогось нового, і я не міг дочекатися, щоб побачити, куди це приведе нас обох.

Друзі прошу підтримати зірочкою, буду щиро вдячна кожному читачеві за підтримку) Вам не важко натиснути лише разочок, а мені приємно🤗.