Розділ 35: Анна

Четвер, 09:00. Київ.

Після вечора з Олею я прокинулася з легким головним болем, але водночас відчула якусь полегшеність. Розмова з нею допомогла мені відволіктися від думок про Максима і Віру. Ми сміялися, згадували старі часи, і на деякий час я дійсно забула про всі турботи.

Прокинувшись, я вирішила не залишатися вдома. Думки про майбутнє і плани на життя вимагали більше ясності, і я знала, що ще одна людина може допомогти мені з цим — моя давня подруга Настя. Ми не бачилися декілька місяців, але вона завжди була тією, хто знав, як мене підтримати і надихнути.

Я набрала її номер, і вона відповіла після першого ж дзвінка:

— Привіт, Анно! Скільки років, скільки зим! Що трапилося?

— Привіт, Настю. Можемо зустрітися сьогодні? Мені потрібно з тобою поговорити.

— Звичайно! За годину у нашому улюбленому кафе?

— Домовилися.

---

11:00. Кафе.

Настя вже чекала на мене за столиком біля вікна. Її завжди бадьорий вигляд і щира посмішка змушували мене відчувати себе краще вже з першого погляду.

— Анно, розповідай, що сталося? — запитала вона, як тільки я сіла.

Я коротко розповіла про все: про звільнення, про зустріч з Вірою, про свої сумніви і страхи. Настя уважно слухала, не перебиваючи, а потім, коли я закінчила, взяла мене за руку.

— Анно, ти завжди була сильною. Я знаю, як важко тобі зараз, але ти зробила правильний вибір. Якщо ти відчувала, що потрібно піти, значить, це був єдиний шлях до чогось кращого.

— Але що, якщо я помилилася? Що, якщо Віра мала рацію, і я просто втекла від проблем?

Настя похитала головою.

— Ти не втекла, ти обрала себе. І це важливо. Ми всі робимо помилки, але ти повинна вірити, що кожен крок веде до чогось нового. Зараз ти маєш шанс знайти себе і свої справжні мрії.

Її слова проникли глибоко в мою душу. Настя завжди вміла знайти потрібні слова, які додавали впевненості і спокою.

— Ти завжди мене підтримуєш, Настю, — з посмішкою сказала я.

— А як же інакше? Ми ж подруги, — відповіла вона, підморгуючи. — І, до речі, у мене є дещо для тебе.

Вона дістала з сумки маленький блокнот і простягнула мені.

— Що це? — здивовано запитала я.

— Це твої ідеї, Анно. Ти завжди мала безліч чудових думок, але часто їх ігнорувала. Тепер час записувати все і діяти. Ти зможеш створити щось своє, щось особливе.

Я взяла блокнот, відчуваючи, як у мене всередині починає зароджуватися нова надія.

— Дякую, Настю. Я постараюся.

— Ти не просто постарайся, ти зробиш це, — підбадьорила вона мене. — А я буду поруч, якщо знадобиться підтримка.

Ми ще довго розмовляли, і я відчувала, як з кожною хвилиною повертається впевненість у своїх силах. Настя нагадала мені, що життя продовжується, і попереду ще багато можливостей.

Коли я поверталася додому, в моєму серці знову з’явився вогник. Я знала, що цей блокнот стане моїм новим початком, і я готова була приймати виклики долі з новими силами.
Розділ 35: Анна

Четвер, 13:00. Київ.

Після зустрічі з Настею я йшла додому з незвичайною легкістю в душі. Розмови з Олею і Настею принесли довгоочікуване відчуття спокою та підтримки. Оля допомогла відволіктися і знову відчути радість життя, а Настя надала впевненості у власних рішеннях і нагадала, що я не самотня у своїх починаннях.

Настя завжди була тією, хто вмів знайти потрібні слова. Вона нагадала мені, що кожен крок — це частина мого шляху, і навіть якщо здається, що я збилася з курсу, це лише тимчасове явище. Її підтримка була як промінь світла у темряві, і я відчула, як всередині мене розгорається нова надія.

Вдома я відкрила подарований Настею блокнот. Гладка обкладинка і чисті сторінки ніби чекали на мої думки. Я взяла ручку і почала писати. Спочатку це були просто уривки ідей, які давно крутяться у моїй голові, але з кожним рядком я відчувала, як мої думки стають більш ясними і структурованими.

Я писала про свої мрії, про те, що хотіла б змінити у своєму житті, про те, які проекти хотіла б втілити. Сторінки заповнювалися швидко, і це дарувало мені відчуття задоволення і натхнення.

Вечір підкрався непомітно. Я вирішила зробити собі чашку гарячого чаю і розслабитися. Сидячи біля вікна, я дивилася на вогні міста і відчувала, як вперше за довгий час у мені з'являється впевненість у завтрашньому дні.

Я роздумувала про те, що сказала Настя: "Ти не просто постарайся, ти зробиш це." Її слова дзвеніли у мене в голові, нагадуючи, що я здатна на більше, ніж сама собі уявляла.

Я вирішила, що вечір присвячу собі. Поставила улюблений джазовий альбом, взяла теплий плед і заглибилася в читання книжки, яку давно відкладала. Атмосфера спокою і затишку допомогла відчути себе по-справжньому щасливою.

Цей день був насичений емоціями, але в ньому було стільки важливих моментів: підтримка подруг, нові ідеї, час для себе. Я зрозуміла, що зараз у моєму житті починається новий етап, і хоч би якими були виклики, я готова їх приймати.

Засинаючи, я тримала блокнот біля себе, знаючи, що завтра знову відкрию його, щоб продовжити наповнювати своїми мріями і планами. Попереду було багато роботи, але я була готова йти вперед. З новими силами, з новими ідеями і з вірою в себе.