Сталкери

          З того дня пройшов тиждень. Уже сніг покрив землю та дерева. А морозець розмальовував вітрини. Марі уже й призабула про Алекса та усе. Вона написала подрузі та вийшла з кафе крокуючи додому, враз пронизав сильний біль від удару по голові, що призвів до втрати свідомості.

          Прийшла в себе лише коли відчула чиїсь холодні пальці на своїй щоці. Вона повільно відкрила очі та побачила Алекса.

          — Я не хотів, щоб ти тут була!

          — Що тобі потрібно від мене? — ледве сказала Марі.

          — Ти знаєш, що я шукаю книги!

          — А я тут до чого?

          — В тебе ті книги!

          — З чого ти так думаєш?

          — Бо ви влаштували пастку!

          — Ми? Хто саме?

          — Карія і ти!

          Алекс нахилився майже до губ дівчини. Його гарячий подих відчувався на її вустах, проте вона різко відвернула голову уникаючи поцілунку.

          — Що ти робиш?

          — Я так скучив за тобою!

          — А я – ні!

          — Образливо...

          — Чому? Як на мене, то твій вибір кращий! - Відповіла Марі, дивлячись в очі юнаку.

          — Не знущайся! 

          Хлопець злісно вийшов із залу і дівчина могла нормально розглянути приміщення, яке у неї було здивування, коли побачила те із сну.

          — Тільки не це!

          — Що ти там бубониш? — Запитала Ролеза зайшовши у залу.

          — Для чого я вам?

          — Ти же зібрала книги! А лиш чекаєш досі?

          — Я нічого не зібрала!

          — Ми прямо так тобі й повірили!

          — Ваш вибір...

          — Марі... Ти така наївна... — Сказала дівчина і залишила хранительку саму.

          Вона повернула каблучку на пальці і перед нею появився Ксарагос.

          — Що з вами, Володарко?

          — Знайди Карію та приведи її сюди! Негайно! — Тихо наказала охоронцю і в ту ж секунду зник у пошуку подруги. Він появився у квартирі і тихо позвав власницю, проте вийшли з  приміщення прислуги.

          — Де ваша господиня? — Запитав дух у хлопців.

          — Ми не знаємо... — Відповів Чанбін.

          — А що сталося? — Поцікавився Хьонджін.

          — Марі викрали, тому потрібно Карію для допомоги!

          — Хто її викрав? — Запитав Фелікс, стиснувши руки в кулаки.

          — Її колишній... Що можете зателефонувати хазяйці?

          — Алекс! — В три голоси вигукнули друзі.

          — Зараз я наберу Карію! — Схаменувшись відповів Чанбін і почав набирати номер.

          Через п'ять хвилин він повернувся і був уже поряд:

          — Вона зараз буде йти додому.

          — Тоді і зачекаємо! — Промовив Ксарагос.

          — А навіщо він її викрав? — Почали розпитувати хлопці.

          — Бо він хоче зла...

          — І це небезпечно для життя! — Скрикнув Фелікс.

          Через хвилин десять повернулася Карія та разом із Ксарагосом відправилися на місце, де була Марі.

          — Чому ти не використаєш силу? — Поцікавилася подруга, коли побачила зв’язану дівчину.

          — Я не розкрила силу!

          — То давай я тобі допоможу звільнитися?

          — Ні! Ксарагос примістить у мою квартиру та йди до таємної кімнати.

          — І що там робити?

          — Якщо почуєш, що хтось пробирається — визивай поліцію і ховайся назад у ту кімнату!

          — А як же ти?

          — Якщо їх тут не буде, то мені буде простіше використати силу!

          — Гаразд, але будь обережна з ними!