Скеля

В кінці переклад 

          — Ми забрали папірець, щоб приховати місцезнаходження книги! — Пояснила Марі, коли вони сиділи за столом, листаючи якусь книгу.

          — А як заберемо!?

          — Тоді нам не треба буде уже так хвилюватися!

          — А що то ти мала на увазі за тих трьох «Попелюшок»?

          — Відчуваю, що вони скоро втечуть…

          — Чому?

          — Щось станеться…

          — Що саме?

          — Я не знаю…

          — Як так?

          — Просто бачу, що вони в якомусь покинутому будинку…

          — Може то вже було?

          — Ні… то ще станеться!

          — Звідки така впевненість?

          — Вони щось Алексу казали!

          — Вряд чи вони втечуть…

          — Давай краще поглянемо, де книга захована?

          — А якщо будуть знову сталкери?

          — Давай тоді говорити англійською дальше!

          — Я не проти. — Відповіла Карія, встаючи із-за столу.

          — Тоді давай відшукаємо останню книгу завтра?

          — Домовилися, а зараз я піду до своїх слуг!

          — Може зостанешся?

          — Я б залюбки, але контроль на мені...

          — Ну гаразд... Тоді до завтра!

          — Так. О третій я тебе чекаю біля кафе!

          Коли подруга пішла, Марі залишилася сама у квартирі й думки почали не давати дівчині спокійно піти спати. Так пройшло годин із три, аж поки не прийшло сповіщення на телефон:

          «Знаю, що багато він вимагав, але допоможи із книгами! Вони для нього щось нереальне...»

          Повідомлення було від Ролези. Хранителька відклала мобільний та пішла спати.

          Ранок почався, як завжди, із повідомлення подрузі. А день тягнувся сумно та без пригод. Зміна завершувалася, коли у кафе завітала Карія. Вона усміхнулася дівчині та сіла за найтихіший столик.

          — Я зачекаю поки ти зберешся! — Промовила подруга.

          Скоро вони обоє стояли у парку зі стаканчиками чаю у руках.

          — Добре, що то ти, я вже думала, що Ролеза мене вистежила...

          — Про що це ти? — Здивувалася Карія.

          Марі простягнула телефон з відкритим повідомленням.

          — Тому ми маємо бути дуже обачні.

          — Схоже, що вона теж сталкерка!

          — Гаразд... ходімо прогуляємося?

          — Звісно!

          Подруги покрокували до того самого місця, де були минулого вечора.

          — Are you sure it's safe? 1 — Запитала Карія, перейшовши на англійську.

          — Yes. We must take it as soon as possible. 2

          — Then let's don't waste time! 3

          За хвилину дівчата уже ступали по темному коридору, який появився у скелі, яка була навпроти річки...

          — Are you sure that Alex won't trap us again? 4 

          — The main thing is that he fall into our! 5

          — Mari, you are scaring me! 6

          — Why? 7

          — Яку ти йому посітку влаштувала? - Здивувалася Карія, змінивши мову.

          — Він потрапить у пустий тунель без виходу...

          — І коли це станеться?

          — Зараз...

          — Що?! Ти з розуму зійшла?

          — Каріє, спокійно...

          — Він же потім знищить нас!

          — Нічого не зробить! Ксарагос простежить.

          — Ну гаразд... Довіряю тобі.

          — А ось і остання книга!

          — Книга-ключ!

          — Так... Тепер час повертатися!

          — А як?

          Марі простягнула руку і утворила портал, що вів зразу в таємну кімнату.

          — Ось і всі книги разом! — Сказала хранителька, коли вихід закрився за ними.

Переклад

          1. - Ти впевнена, що це безпечно?

          2. - Так, ми маємо як найшвидше забрати її.

          3. - Тоді давай не марнувати час!

          4. - Ти не хвилюєшся, що Алекс зажене нас знову у пасту?

          5. - Головне, щоб він у нашу потрапив!

          6. - Марі, ти мене лякаєш!

          7. - Чому?