Печера

          - Марі, ти впевнена,  що ніхто не стежив за нами?

          - Тихіше!

          Дівчина підійшла до камня та дістала ключ.

          - Може зараз не треба було так ризикувати?

          - Поглянь на рослини...

          - І що з ними не так?

          - Подивися уважно!

          - Та поясни...

          -Надворі кінець осені, а трава тут навіть не примерзла.

          - Може мороз не дістав?

          - Взагалі-то, тут має бути навпаки!

          - Чому? - Поцікавилася Карія.

          - Бо сонце сюди анітрішечки не попадає.

          - Дійсно! Я й не помітила!

          - Перевір температуру тут.

          - Тепло... Промовила дівчина, приклавши руку до землі.

          - Так і думала!

          - То що нам робити?

          - Знайти точне місце для ключа.

          Марі провела по камневі й обережно відгорнула знизу нього траву.

          - Це там має бути ключ?

          - Зараз і провіримо.

          Вона піднесла срібну річ до підготовленого місця. Враз поблизу скеля затремтіла.

          - Давай будемо обережні!?

          - Звісно, Каріє!

          Перед дівчатами утворився темний тунель, що ховав у собі якусь таємницю.

          - Володарко! Поблизу десь присутні ті люди! - Кинувся до ніг хранительки дух, як тільки вони зайшли в середину.

          - Марі, ми пропали! - Сказала тремтячим голосом подруга.

          - Листя покриває землю, печера захищає таємниці! Вороги несуть зло. Нас заховай від їх лап ненаситних! - Промовила спокійно дівчина.

          В ту хвилину ключ появився у її руці, а мамну закрили вхід за спинами мандрівниць. Марі протягнула вперед себе пальці й в мить ясне світло полилося коридором.

          - Ти знала, що вони прийдуть?

          - Майже... Я відчула їх.

          - Це можливо взагалі?

          - Так...

          - І що нам робити?

          - Каріє, давай оглянемо приміщення!?

          - А де нам шукати її?

          - Просто підемо прямо.

          - Надіюся, що це не пастка і запасний вихід є!

          - Чому ти так хвилюєшся?

          - Бо не хочу, щоб вони отримали твою силу!

          - Ох, подруго! Ти б краще за своїх прислуг хвилювалася.

          - А що з ними не так?

          - Відчуваю, що скоро втечуть.

          - Чому?

          - Не знаю... Але передчуття не дуже приємні.

          - Може ти просто забагато думаєш?

          - Надіюся, що ти права.

          - Поглянь! Там щось є! - Вигукнула дівчина, тикнувши пальцем навпроти себе.

          - Схоже, що записка.

          - А де ж книга? - Запитала Карія.

          - Її сховали в іншому місці.

          - Навіщо?

          - Сама прочитай! - Простягнула хранителька аркуш.

          - Так... Недалеко.

          - З метою, щоб ми заплутали сліди.

          - Цікаво, хто це зробив?

          - Тут і так зрозуміло, що Елісея.

          - Марі! Ти геній!

          - Але нам потрібно негайно забрати цей папірець!

          - Ходімо тоді далі?

          - Ні. Ми повертаємося до моєї квартири.

          - Чому?

          - Там усе поясню!

          - Ну добре... Але як вибратися звідси?

          - Ксарагосе!

          - Так, володарко!

          - Перемісти нас у мою кімнату!

          За декілька секунд дівчата уже стояли в центрі приміщення. Поблизу потрібної шафи. Вони зайшли у таємну кімнату.