Аркуш

          -Ладно тобі! Давай повернемося до того аркуша. Щось зрозуміла? - Запитала Карія, поглянувши в сторону кухні.

          - Ти не повіриш, але вдалося мені! - Відповіла дівчина.

          - То розказуй скоріше!

          - Там подано місцезнаходження печери!

          - Так... І де вона?

          - Давай краще підемо туди?

          - А коли?

          - Коли в тебе вийде?

          - Якщо це далеко, то на вихідних.

          - Вияснилося, що це не є так далеко, як здалося!

          - Тоді давай завтра поглянемо.

          - Чудова думка! - Відповіла Марі усміхнувшись.

          Карія перевела погляд на двері кухні, де показався силует Фелікса. 

          - Хазяйко, нам потрібно ще декілька продуктів купити!

          - І де я тобі уже візьму? - Здивувалася дівчина.

          - Вона завтра купить і Ксарагос доставить! - Втрутилася гостя.

          - Гаразд! І ще дещо...

          - Феліксе! Закрий двері з тієї сторони! - Промовила подруга.

          - Так... Марі... ти прекрасна дівчина і я щасливий, що дізнався тебе! - Сказав хлопець та вийшов із кімнати.

          - Що за день!?

          - Марі! Що тобі не подобається?

          - Цього я дійсно не очікувала!

          - Це тільки початок, здається.

          - Не лякай мене, Каріє!

          - Та годі тобі! Стільки ось хлопців закохала у себе.

          - Так... Вибір великий.

          - Але ти носом крутиш!

          - Не забувай, що я, як хранителька, не повинна ні з ким мати ві дносини загалом.

          - Ох, ну й сумно!

          - Подруго! Ти бачила Лію?

          - Так...

          - Знаєш, чому вона так молодо стала наставницею?

          - Марі! Та не тягни кота за хвіст! Нагадай!

          - Вона вирішила мати відносини!

          - І що сталося?

          - Він викрав, чи то продав книги.

          - Ні... Це справді не дуже добре.

          - Тому в мене був вибір: книги чи відносини.

          - Твій варіант очевидний!

          - Так... Ох, уже пізно!

          - Марі! Залишися у мене на ніч!

          - Мені трішки не по-собі від цієї ідеї!

          - Чому?

          - Надіюся, що ти жартуєш питаючи це!

          - Ну я тебе прошу!

          - Ох, ну гаразд! Але задля безпеки буде біля мене Ксарагос!

          - Гаразд.

          Дівчата розійшлися по кімнатах. Поруч із хранителькою спав дух. Ніч здалася досить спокійною. З вікном було тихо, лише деколи проїжджали авто. Місяць світив у спальню, дивлячись на обличчя Марі. Коли на годиннику була третя година, двері трішки привідкрилися.

          " Вона така прекрасна! Якби не Хьонджін то не прийшлося б випереджати час! Він мені всі плани зруйнував! Хоч і друг, але закохався у мою обраницю! Я так хочу, щоб ця дівчина стала моєю дружиною... Але її байдужість ранить мене! Якби ж я міг хоча б раз врятувати її, щоб показати свою вірність!"

          Хлопець повернувсь до своєї кімнати, а через годину двері до Марі привідчинилися. Це був Хьонджін.

          " Не дивно, що Фелікс закохався у цю красуню. Я сам втратив розум. Від неї так приємно пахне квітами і чимось легким, ніжним. Завдяки тому, що я випередив друга, вона повинна мене помітити. Хоча й Фелікс прекрасний, але він лише брат по почуттям!"

          Коли юнак покинув це місце і появився третій прислуга пройшла ще година - п'ята година ранку.

          " Нехай і думаю я про Карію, але Марі дійсно, як ангел, що спустився з небес. Вона така ясна, що хочеться робити добро! Жаль, що їй не поталанило з колишніми! Заслуговує на щастя та любов. Завдяки цій дівчині, я готовий на все! Головне не спішити та не показувати свої почуття перед друзями. Хоч ми з ними ніколи не сварилися, але за панянку готові створити дуель. Таке відчуття, що розумом хтось керує... Може це і є кохання?"