Відвідувачі

          Ранок у Марі розпочався із появи Ксарагоса.

          - Давно тебе не було! 

          - Вибачте, володарко!

          - Де пропадав?

          - Я довго не міг знайти собі їсти...

          - І де знайшов душі?

          - Точніше, я мав їх, але дехто забрав...

          - Що ти маєш на увазі?

          - У мене Керміс забрав...

          - А він як там опинився?

          - Поки всі в квартирі спали ми вирушили на охоту.

          - А як вийшло,  що він забрав у тебе?

          - Відволік мене...

          - Гаразд... Давай зараз ти йдеш на полювання, а після обіду - з'явишся!

          - Дякую, володарко! - Промовив Ксарагос та зник.

          Марі зібралася та вирушила на роботу. По дорозі помітила дівчину, яка їй здалася знайомою.

          " Здається, що за мною стежать справді... Карія не помилилася, що є сталкери... Тільки її зовнішність надто знайома... Таке відчуття, що це... ЛІНА! Ось мені пощастило теж! Розкажу сьогодні подрузі, не повірить!" - Подумала дівчина заходячи у кафе.

          До обіду не було ніяких не звичних пригод. Але о першій годині дня прийшли четверо відвідувачів. Хранителька здивувалася, адже це був Алекс, Ролеза та... Ліна із Лізою. Вони замовили напої та декілька страв.

          " Добре, що підійшла не я... Зараз потрібно мені дізнатися про що вони говорять... Тільки як? Звісно!" - Прийшла Марі прекрасна думка і вона попрямувала в туалет.

          - Ксарагосе! Прошу, з'явися швидше! - Прошепотіла дівчина.

          - Я тут! - Сказав дух і ліг біля ніг її.

          - Мені потрібно, щоб ти став невидимий!

          - Навіщо?

          - За одним столиком сидять наші вороги! Мені потрібно, щоб ти підслухав їх розмову!

          - Але без твоєї сили я не можу стати так...

          Хранителька провела по шерсті духа і він почав зникати.

          - Я правильно роблю?

          - Так! Я пішов слухати!

          Марі вийшла і направилася приймати замовлення в інших відвідувачів. Проте помічала, що Алекс не комфортно почуває. 

          Робочий день доходив до кінця в дівчини і вона зателефонувала подрузі.

          - Привіт. Нічого не змінилося по планах?

          Карія щось відповіла і їх розмова завершилася. Хранителька вийшла з кафе та попрямувала до будинку, щоб розказати таку новину.

          - Проходь скоріше! - Сказала подруга відчинивши двері.

          - В мене стільки інформації! - Зразу ж промовила Марі, переступивши поріг квартири.

          - Уже цікаво! Пішли пити чай з тортом.

          - Ти купила?

          - Мої "Попелюшки" приготували.

          - Оце так...

          - Так що у тебе за інформація? - Запитала Карія, сідаючи за стіл.

          - Сьогодні в кафе приходили Алекс з Ролезою. І вгадай хто з ними?

          - Влад?

          - Майже! Ліна та Ліза!

          - Що? 

          - Так! Ксарагосе! Розкажи про що вони говорили!

          - Коли я прийшов то вони говорили про книги , які шукаєте ви.

          - І це все? - Здивувалася подруга.

          - Ні. Там йшла ще розмова про гору, а Алекс сказав, що йому вже лінь шукати і він хоче найняти слідкувати за вами обома тих дівчат.

          - А як вони дізнаються, якщо ми обережні? - Запитала Марі.

          - Вони вирішили, що будуть діяти по окремості. - Пояснив дух.

          - Це як? - Поцікавилася Карія.

          - Ліза буде намагатися, щоб тобі в довіру добратися, а Ліна - до володарки. 

          - Виходить, що дівчата думають використати нашу довіру для отримання інформації!

          - Саме так!

          - Подруго! Нам потрібно теж придумати план, щоб вони не заважали та не слідкували.

          - В мене є ідея, але спершу ти скуштуєш торт! Хлопці! Принесіть тарілочку, ножик та ложки для торта! - Вигукнула Карія.

          У дверях появився Фелікс та Хьонджін, які несли необхідне.

          " Як вона прекрасна!" - Разом подумали прислуги, дивлячись на гостю.

          - Можете йти!

          - Марі, Ви прекрасна! - Сказав Хьонджін, покриваючись рум'янцем, але Фелікс злісно схопив його за зап'ястя.

          - Надіємося, що Вам буде смакувати цей кремовий бісквіт! - Промовив він, потягнувши за руку друга назад на кухню.

          - Що це тільки що було? - Запитала хранителька, кліпаючи очима, коли вони зникли.

          - Я ж казала, що цих два закохані у тебе! - Відповіла подруга.

          - Тому й запросила до себе?

          - Зовсім ні! Ми мали обговорити про ту гору!

          - Так, але це було не очікувано!

          - Але визнай, що приємно!

          - В мене навіть слів забракувало!

          - Кермісе! Простежи, щоб вони там не вбили один одного!

          - У мене сьогодні божевільний день! - Сказала Марі, смакуючи торт.