Розгадка

          У таємній кімнаті, дівчата сиділи за столом. Перед ними лежала та сама книга, та аркуш, що з'явився разом із ключем.

          - Накінець-то можемо говорити нормально! - Промовила Марі.

          - Так... Спілкуватися англійською трішки не звично.

          - Але все це заради таємниці.

          - Ну так. По-іншому я б не спілкувалася.

          - Давай уже поглянемо що написано на тому папері! - Запропонувала власниця квартири.

          - Добре, що ми виявилися мудріші від тих.

          - Але якби не сила, то я б досі шукала!

          - Тут ти вірно замітила! - Підтвердила Карія.

          - Може тут і немає нічого цікавого...

          - Але варто поглянути, що написано.

          - Тоді подай мені на всякий випадок книгу.

          - Яку?

          - Ту, що в бібліотеці взяли!

          - Знаєш... Все це надто підозріло... - Сказала подруга, простягуючи збірник.

          - Ти про що?

          - Ну про Алекса і той аркуш...

          - А що саме тебе здивувало?

          - Він ніби щось приховує...

          - Можеш пояснити?

          - Якщо йому ці книги потрібні... то навіщо залишає сліди?

          - А що, якщо похвастатися?

          - Чим? - Здивувалася Карія.

          - Може тим, що випереджає на п'ять кроків нас.

          - Або щоб Ролеза його приревнувала.

          - Як варіант.

          - Але всеодно залишаються питання...

          - Які?

          - Чому він повертається?

          - Що ти маєш на увазі?

          - Навіщо він відправляє людей, які просто стежать за нами?

          - Я думаю, що логічно тут!

          - А що, якщо він  справді жалкує про свою поведінку? 

          - Каріє! Не говори дурниць!

          - Та я просто тебе запитую!

          - Давай поглянемо, що на аркуші уже нарешті?

          - Марі, але все ж таки подумати...

          - Ох, подруго...

          - Тоді поглянь на Фелікса!

          - Ми ж говорили уже про це!

          - Але всеодно... Він досить добре справляється з домашніми справами.

          - Якщо він буде у мене то я можу вільно попрощатися з книгами.

          - Та він навіть забув про ті книги!

          - Це ти у його думках прочитала?  - Поглянула Марі та піднесла до лампи аркуш.

          -  Ну а як по іншому?

          - Все то дуже добре, але поглянь на ось цей папір.

          - Що тут?

          - Сама подивися!

          - Це справді існує?

          - Сама не вірю...

          - Може до наставниць звернутися?

          - В цьому немає потреби!

          - Ти уже щось знайшла?

          - Прочитай ось під цією лінією! - Показала пальцем в листкові хранителька.

          - Виходить, що підказка появилася разом із ключем.

          - Так, але вона не помітна просто так.

          - В сенсі?

          - Лише коли я піднесла до ламки, тоді надпис появився.

          - Тепер нам потрібно лише відправитися туди.

          - Коли в тебе вийде? - Запитала Марі.

          - Давай завтра зустрінемося у мене і поговоримо?

          - Ні, може кафе?

          - Відмов не приймаю! Тому чекаю.

          - Каріє! Ти хочеш, щоб почули твої прислуги?

          - За них можеш не хвилюватися!

          - Гаразд... Тоді після роботи тебе неберу! - Сказала дівчина, важко вздихнувши.