Місце ключа

          Подруги повернулися до квартири Марі та зайшли у таємну кімнату. На дворі був уже вечір.

          - Давай поглянемо, що в книзі пишеться?

          - Так. - Дівчина розгорнула збірник і пройшлася по рядках.

          - А ну зачекай!

          - Бачу теж.

          - Що думаєш?

          - Вони думали, що там може бути книга...

          - Так... 

          - Подивися! Тут сказано, що там знаходиться ключ!

          - Я трішки не второпала. Де саме? - Запитала Карія.

          - Там, де ми були!

          - Виходить, що десь там знаходиться ключ?

          - Саме так! Нам завтра потрібно поспішити, щоб вони не випередили нас.

          - Домовилися! А на котру годину?

          - Залишся у мене ночувати! Тільки своїх прислуг попередь!

          - Добре! П'ять хвилин.

          - І ще дещо...

          - Що? - Подруга здивовано повернула голову у сторону власниці квартири.

          - Давай будемо між людьми спілкуватися англійською?

          - Ем...

          - Просто, щоб бути впевненими, що нас ніхто не підслухає! 

          - А довго ми так будемо спілкуватися?

          - Поки не знайдемо книг.

          - Знаєш...

          - Якщо не хочеш, то я не буду наполягати!

          - Ні! Я хотіла сказати, що це чудова думка.

          - Ось і вирішили! 

          - Головне, щоб ти була спокійна!

          Карія обійняла подругу.

          - Тоді ходімо пити чай? - Запропонувала Марі.

          - Із задоволенням!

          Дівчата попрямували на кухню та обговорювати подальший план пошуку.

          - Мені здається, що Фелікс скоро признається тобі! - Раптом перевела розмову Карія.

          - З чого такі думки?

          - Він же твоє ім'я у сні вигукує!

          - А Хьонджін?

          - Ой... Він сам не свій!

          - Несправедливо...

          - Ну не завжди люди можуть бути однієї орієнтації...

          - Ти про що?

          - Він думав про Фелікса, але раптом почав про тебе...

          - Може здогадався, що ти можеш читати його думки? - Поцікавилася Марі. 

          - Ох... Ні...

          - Так ти ж казала, що страждає через нього!

          - То ж не буду говорити на людях, що я маю три прислуги... Тим більше незаконно їх утримую. 

          - Вони самі вибрали так...

          - Спробуй пояснити це поліції, якщо приїде!

          - З чого ти взяла, що подібне станеться?

          - Відчуваю...

          - Може розкажеш?

          - Та одного разу прийшов сусід і запитав чи не був зламаний замок...

          - А що відбувалося?

          - Вони владтували велике прибирання в квартирі...

          - Оце-то твої "Попелюшки" ризиковані! - Засміялася подруга.

          - Та це таке! Сказав сусід, що на наступний раз поліцію викличе!

          - Ого...

          - Так... То я пояснила, що кота завела... 

          - Аж чотири! - Марі не могла зупинитися сміятися.

          - Сміх то сміхом... А як пояснити, що мій кіт уміє таскати шафи і дивани!

          - Випусти на нього Керміса!

          - Чоловіка жалко!

          - В тебе у квартирі є аж чотири!

          - Всеодно...

          - Ех... Сумно бути твоїм сусідом!

          - Звісно! - Вигукнула Карія усміхнувшись.