Дівчата сиділи там з хвилин десять, аж поки Марі вирішила виглянути.
- Ну, що там? - Запитала Карія.
- Тихо! Зараз погляну! - Подруга встала і виглянула з-за куща.
- Надіюся, що вже пішли!
- Так, але надіюся, що не стоять десь там з іншої сторони...
- Давай провіримо?
Вони спустилися до підніжжя і поглянули одна на одну.
- Це точно гора?
- Напевно...
- Взагалі не схоже... - Сказала Марі.
- Чому?
- По-іншому я собі уявляла гору.
- Ну не завжди все те, що пишеться - правда.
- Особливо, якщо це якісь художні твори!
- І якщо це писав Алекс.
- О, точно! Забула!
Подруги засміялися, оглядаючи навколо.
- Ти впевнена, що тут є якась печера? - Запитала Карія.
- Сумніваюся, але спочатку потрібно дізнатися, що вони тут робили!
- Краще бути обережними!
- І то правда!
Дівчата пішли на другу сторону. Але увагу привернув папірець.
- Каріє! Дивися!
- Що це?
- Не знаю...
- Давай подивимося?
- Ні!
- Та чому?
- Може це пастка?
- Марі, ти поводишся, як мале дитя!
- Я хвилююся!
- Все буде добре!
- Каріє! Як ти можеш бути так спокійна?
- Давай просто обережно подивимося і все!
- Ох, сперечатися безкорисно!
- Ти ж знаєш мене!
- Хто б сумнівався!
Дівчата підійшли та обережно заглянули у папірець.
- Хм... Ти щось зрозуміла? - Поцікавилася Марі.
- Зовсім ні...
- Щось незрозуміле...
- Так...
- Схоже на карту...
- Дійсно...
- Поглянь!
- Що саме? - Здивувалася Карія.
- Місце схоже на це...
- Ще й дуже!
- Але є одна відміність!
- Яка?
- Поглянь добре на верх!
- А різниця в чому?
- Дивися ще раз!
- Та скажи вже!
- Ладно! Тут є дерева і вона має бути з тієї сторони нижча! - Показала дівчина пальцем в ту сторону, де схил.
- Справді...
- Як думаєш... Вони знайшли потрібну гору?
- Вони не знайдуть!
- Ти так впевнено кажеш...
- Бо я знаю, що ми з тобою швидше впораємося!
- Вмієш ти заспокоїти!
- Давай поглянемо добре на ту недокарту!
- Зверни увагу, що тут багато каміння!
Дівчата стояли і розглядали той папірець, який викинула Ролеза.
- Звідки в них він, цікаво?
Раптом у голові Марі виникнула думка:
" Це з книги! Вони в бібліотеці її знайшли!"
- Точно! - Вигукнула дівчина.
- Що сталося? - Здивувалася подруга різкій зміні.
- Ходімо скоріше в одне місце!
- Та скажи спочатку куди!
- Все побачиш! Поспіши!
Вони вибралися по схилові на верх. І хранителька потягнула Карію в бібліотеку.
- Та куди ми так летимо?
- Ти помітила, що це ніби сторінка із книги?
- Що?
- Так! Вони знайшли у бібліотеці!
- Звідки в тебе така інформація?
- Мені Елісея передала це.
- Коли? - Не розуміла дівчина.
- Коли ми стояли!
- Ладно... Ходімо скоріше!