Випадковість чи доля?

          - Фелікс дійсно думає про тебе! - Сказала Карія, коли зробила ковток води.

          - Що?

          - Сама б не повірила.

          - А Чанбін? - Поцікавилася Марі.

          - Ти була права?

          - В чому? - Не зрозуміла подруга.

          - Що йому подобаюся я!

          - Це було й так видно!

          - А Хьонджін вважає нас обох прекрасними.

          - Тут я й не сумнівалася!

          - Ну й у вас цікаво! - Промовила Елісея, з'явившись біля вікна.

          - Та навіщо так лякати? - Вигукнула Карія.

          - Я бачу, що ви й думки читати навчилися?

         - Так... Трішки... 

          - Але чому така схвильована, Каріє? - Запитала пані.

          - Вона дізналася, що один з її прислуг закохався у неї.

          - А ти краще слідкуй за ситуаціями своїми! - Порадила жінка.

          - Ви про що? - Здивувалася хранителька.

          - За цей день ти уже пару разів червоніла.

          - Так...

          - Ох і красива ви пара!

          - Елісеє, не забувайте хто він! - Нагадала Марі.

          - Подумаєш! Був найманцем, але ж не виказав вас.

          - Можливо праві...

          - Марі, та як ти не помічаєш, що він дійсно тебе любить?

          - Дійсно, подруго! В нього всі думки про тебе! - Втрутилася в розмову Карія.

          - Але нам не судилося бути разом...

          - Думаєш, що ті ситуації чиста випадковість?  

          - Елісеє, Ви про що?

          - Марі! Просто так не буває в цьому світі стільки випадковостей! - Пояснила пані.

          - Те що ми торкнулися руками - не означає, що це доля! - Сказала дівчина.

          - Та не говори дурниць! Доля робить усе, що здається випадковістю.

          - Звісно! - З насмішкою промовила Марі.

          - А попередня ситуація? Теж випадковість?

          - То просто моя необережність...

          - Ти майстриня казати, що все просто, ховаючи можливість долі.

          - Та я нічого не ховаю.

          - Ти закриваєш своїми нереальними поясненнями великий крок долі. 

          - Прям таки доля подивилася і сказала: " Ай створю їй декілька ситуацій, щоб вона подумала про щастя!" - Стримуючись відповіла хранителька.

          - Невже ти думаєш, що такі ситуації бувають випадковими?

          - Іншого варіанту не бачу!

          - Тоді поясни чому він постійно думає про тебе?

          - Марі! Він дійсно закоханий у тебе! - Підтвердила Карія.

          - Не може людина так швидко закохатися! 

          - Тоді пригадай свою першу зустріч з ним!  - Сказала Елісея.

          - Давай позвемо його? - Запропонувала подруга.

          - Чудова думка! Нехай сама відкриє правду. - Промовила пані.

          - Та годі вам...

          - Знову продовжиш заперечувати?

          - Ні... Зніяковіло промовила Марі та опустила голову.

          - Ти хвилюєшся, що він досі той найманець...

          - Про що сперечаєтеся? - Раптом запитала Лія, яка з'явилася біля комоду.

          - А ти завжди вчасно появляєшся! - Сказала пані.

          - А хто це? - Поцікавилася Карія.

          - Я Лія. Одна з наставниць. Так про що суперечка?

          - Ви надто молода...

          - А тебе як звати? 

          - Я Карія.

          - Моя подруга! - Повідомила Марі.

          - Оце так! - Вигукнула Лія.

          - То що скажеш? - Звернулася Елісея до хранительки.

          - Можливо Ви праві...

          - Ну про що мова? - Не могла збагнути нова знайома.

          - Та подруга думає, що деякі ситуації були випадковістю...

          - Буває таке!

          - Ліє! Ми про ситуації від долі! - Пояснила пані.

          - Ой, а це ще більше цікаво!