Це був сон?

          Стук у вхід таємної кімнати налякав Марі. 
          - Ну ось і знайшли вона нас і як мені тепер зберегти книги? - З тремтячим голосом запитала власниця квартири.
          - Марі! Відкривай! Віддай мені книги! - Закричав хлопець, але голос був схожий на Саші, точніше Алекса.
          - Каріє! Ми пропали!
          - Марі! Відчини! - Голос нагадував на подруги.
          Дівчина кинулася до книг, але викрадач пробрався  всередину. Від того страху вона прикинулася. Надворі світило сонце, в кімнаті нікого не було. А у двері хтось настирливо стукав. Марі підійшла до вхідної і почула голос подруги.
          - Марі! Де ти пропала на добу? Невже той Діма знову щось накоїв?
          Власниця квартири відчинила.
          - Накінець-то! Ти знаєш як я хвилювалася за тебе? - Промовила подруга.
          - Каріє? А ми не були разом у таємній кімнаті?
          - Ти захворіла? Марі! Не лякай мене! 
          - Ми ж тільки що були там! - Сказала дівчина і показала на шафу з книгами.
          - Ти зникла на цілу добу!
          - Ти хочеш сказати, що зараз не кінець 2026 року і ми не були у Закритій зоні?
          - Йой... Подруго... Зараз кінець 2025 року...
          - Каріє... Мені це все снилося?
          - Ти заснула над нею виходить! - Промовила дівчина взявши у руки розгорнуту книжку.
          - Невже це справді мені снилося? 
          - Надіюся, що нічого поганого? - Захвилювалася Карія.
          - Я не знаю навіть як пояснити це...
          - Може Саші напишеш? 
          - Каріє... Вибач...
          - За що? - Здивувалася подруга.
          - За те, що сліпа була... Вірила йому надто...
          - З чого такий висновок?
          - Я знаю тепер точно, що він мене ніколи не кохав! 
          - Звідки?
          - Зі сну... І знаю, що там був один... Який по-справжньому кохав мене...
          - Але схожого на нього можна знайти ! 
          - Ні, Каріє! Є такий самий, але він ніколи не помітить когось простого...
          - Поясни зараз, бо я так і не зрозуміла нічого!
          - Фелікс... Він був твоїм прислугою...

         - А хто він?

         - Співак...
          - Оце так розкіш! - Здивовано сказала подруга.
          - Якби ж це була правда... Але це лише сон виходить!
          - Ну ти не хвилюйся! Знайдемо ми тобі хлопця нормального!
          - Але спочатку я хочу розійтися із Сашком.
          - А мені подобаються твої бажання!
          - Тільки потрібно йому це сказати прямо в очі! 
          - Тоді запроси його зустрітися! - Сказала Карія.
          Марі взяла у руки телефон і відкрила чат з Сашою.
          " Нам потрібно негайно зустрітися! Можеш через хвилин 10 в парку?"
          Відповідь з погодженням швидко прийшло від хлопця. Дівчина зібралася та з подругою покинули квартиру. Коли вона доходила, хвилювання накрило її. За ту добу, де вона просто спала, зрозуміла, що більше не кохає його і відпустити буде дуже легко. Якби не той сон, то далі думала, що друзі Олександра заздрять.
          Марі швидко підійшла до назначеного місця, де уже стояв веселий Саша.
          - Я прийшла, щоб сказати тобі в очі... Ми розходимося! В мене немає бажання й надалі пробачати тебе!
          - Марі! Але... - Ще щось хотів сказати хлопець, але дівчина уже залишила.

         Дівчина повернулася в квартиру і підійшла до шафи, яка у її сні стала входом у таємну кімнату. Вона почала шукати ту саму стару книгу, щоб пересвідчитися, що то не реальність була, але тієї не було. Можливо десь в паралельному світі Марі має силу та ті чарівні книги, але не в цьому.