Знайомство з наставницями

          Коли Марі розібралася із своїми думками і зняла запечатування, вона покинула спальню. Війшовши до кімнати, де побували з Карією, побачила Елісею.

          - Не очікувала тут Вас побачити! - Спокійним голосом сказала дівчина.

          - Я ж обіцяла тобі, що познайомлю з моїми наставницями!

          - Так... Але не думала, що тут...

          - Іншого шансу може й не бути! - Сказала якась жінка за спиною Марі.

          - Це Касандра! - Продемонструвала Елісея.

          - Вибач, що налякала! - Випрямилася незнайомка оглядаючи молодицю.

          -  Нічого... Ви мене зовсім не налякали! - Відповіла дівчина.

          - Ну так... Контроль емоцій! - Сказала Касандра розводячи руками.

          - Я не  запізнилася? - Пролунав голос із-за спин наставниць.

          - О! Ти як завжди вчасно!

          - Я старалася! Це нова хранителька? - Запитала юна панянка проводячи поглядом по Марі.

          - Так! Це та сама могутня володарка! - Запевнила Елісея.

          - Якась трішки замолода... - Промовила незнайомка.

          - Не зважай, Марі! Вона завжди була балакуча! - Пояснила Касандра.

          - Так тебе звуть Марі? А я Лія! Приємно познайомитися! - Промовила дівчина.

          - Мені також приємно... - З тим же спокоєм говорила хранителька.

          - А інші сьогодні будуть? - Запитала Лія.

          - Ти як була моєю наставницею, то ледве позбулася тебе! 

          - Невже ти думаєш, що я була слаба?

          - Дивлячись на твій вік то так! - Сказала Касандра.

          - Тихше! Дівчата! Не лякайте Марі. - Строго промовила Елісея.

          - Та все добре... Навіть цікаво поспостерігати. - Відповіла володарка.

          - А коли всі будуть? - Враз перебила Лія.

         - Можливо завтра.

         - Якщо Ви не проти то я повернуся у свою кімнату! - Сказала Марі.

         Коли дівчина повернулася до своєї кватрири, на годиннику була третя ночі.

         - Як же виснажливо... Треба трішки відпочити! 

         Володарка враз заснула. Їй потрібно набратися сил, щоб зранку  не знищити світ через свої емоції.

         Зранку дівчину розбудила Карія.

         - Вибач... Уже пора йти на роботу...

         - Все добре! - Весело сказала Марі.

         - Ти не знищиш світ своїми еміціями?

         - Звісно ні! До речі, не бажаєш сьогодні ввечері зустрітися з наставницями і заразом поприбирати у будинку!

         - Ти вночі там була? - Запитала подруга.

         - Так... - Призналася дівчина.

         - Гаразд. Тільки я забіжу ще до себе і провіру чи все на місці! - Радо повідомила Карія.

         - Тоді до вечора!