Ще одна книга

          З тієї ночі пройшло днів десь п'ять, може й менше. Дівчата були зайняті роботою, а Карія ще й стежила за своїми прислугами. Проте невдовзі подруги зустрілися поблизу їх постійного місця зустрічі.

          - Марі! Нарешті ми можемо з тобою побачитися! - Промовила дівчина обіймаючи.

          - Може прогуляємося?

          - Звісно! Вечір такий гарний...

          - Як успіхи з твоїми рабами?

          - Ох... В квартирі постійно порядок, наготовлено.

          - А як охоронець?

          - Він спостерігає за ними при моїй відсутності. Але перетворюється на людину.

          - Як ти це дізналася? - Поцікавилася Марі.

          - Приходжу я якось раніше з роботи, а на кухні - красунчик блакитний. Коли почув, що прийшла то враз став котом. Спочатку подумала, що знову прийшли "рятувальники".

          - Оце так подарунок... А грошей тобі вистачає прогодувати чотири роти?

          - Та той охоронець справжній талісман! - Сказала Карія, ступаючи на міст.

          - Дійсно?

          - Так! Мене через день, після його появи, підвищили!

          - Це дійсно успіх! - Промовила Марі дивлячись на воду.

          - А у тебе що?

          - Шукала інформацію, але без успіху... Хоча...

          - Що?

          - Давай спустимося до річки? - Запропонувала подруга.

          - Навіщо?

          - Хочу дещо спробувати!

          Дівчата зійшли по сходах до річки і Марі стала, щоб камери не бачили її. Руками вона провела в повітрі. В  ту ж секунду появилося блакитне сяйво з води.

          - Каріє! Ти це бачиш? - Тихо прошепотіла.

          - Т-т-так...

          - Ксарагосе! Оглянь територію!

          - Так, володарко! - Промовив духколи з'явився, в ту ж хвилину розчинився в повітрі. 

          Дівчина стояла чекала інформацію від свого охоронця.

          - Все чисто! - Промовив він повернувшись до них.

          - Тепер настав час використати те, що я вивчила! - Сказала Марі та обернулася до стіни обличчям.

          Рукою вона торкнулася бетону. Під її пальцями появилося щось схоже на круг. Коли він трішки збільшився, то можна було помітити небо із зірками. Але виглядало, ніби під водою. Іншою долонею продовжила тримати зв'язок із книгою.

          - Ти впевнена, що це чудова ідея? - Запитала Карія.

          - Без цього нам не дістати її! - Пояснила дівчина.

          Вона повільно занурила голову та руку, що була біля стіни у круг. Її волосся враз зробилося мокрим, а очі світилися тим самим сяйвом.  Враз щось торкнулося руки і Марі різким рухом вибралася з кола.

          - Це мені не сниться? - Запитала подруга.

          - Дайте скоріше мою кофту! 

          - Це дійсно вона?

          - Тихше, Каріє! - Тремтячим, від холоду, голосом промовила дівчина.

          - Тобі потрібно поскоріше в тепло!

          - Ксарагосе! Перемісти нас у мою квартиру! - Наказала володарка.