Сила книг

          - Що це означає? - Запитала Карія, здивовано дивлячись на подругу.

          - Я сама ще добре не знаю...

          - А звідки ти дізналася?

          - Коли Ксарагос зник, щоб провірити твою квартиру. - Відповіла Марі.

          - То виходить, що від чого це в тебе появилося?

          - Може бути, що від книг...

          - Сила книг?

          - Можливо, але це ще не все...

          - Хочеш сказати, що це не кінець твоєму дару? - Перепитала Карія.

          -  Стій хвилинку! - Сказала дівчина.

          Вона витягнула долоню та розслабила руку. Другою рукою провела вгору і утворила невидиме коло між ними. Але враз яскраве блакитне світло, що нагадувало кульку засвітило кімнату. Рослини, що були недалеко від рук Марі через хвилину пустили небачену квітку. Але коли очі в неї закрилися то подругах появилися чорні сукні та плащі з капюшоном, що сховали їх зовнішність, а на спині красувалися блакитні іскри. 

          - Марі! Що це таке?

          - Тихше! Тепер тільки в такому вигляді ми маємо появлятися переш викрадачами!

          - Це схоже на якусь секту! - Сказала Карія.

          - Та невже? Ти хочеш, щоб усі знали про хранителів книг?

          - Ні... - Відповіла дівчина і одягнула на голову капюшон.

          - Тепер можна відправлятися в те місце, де викрадачі сидять.

          - А як ми туди потрапимо?

          - Ксарагосе! - Гукнула Марі.

          - Так, володарко!

          - Ти її впізнав навіть під капюшоном? - Здивувалася подруга.

          - Це одна з особливостей  володарів книг, ми їх легко можемо впізнати.

          - " Ми"? - Перепитала Карія.

          - Так, до мене був старий дух Амокрус. - Пояснив Ксарагос.

          - А де він зараз? - Розпитувала дівчина, поки Марі  розглядала дивну квітку.

          - Ми зникаємо разом із хазяїнами, яким служимо.

          - А звідки ти знаєш стільки інформації?

          - Нас навчають наші попередники, лише в деяких моментах ми відрізняємося...

          - І чим же?

          - Кожен має різну силу. Я маю на вищому рівні, а мої попередники мали і низьку, і середню,  і над силу, але були най небезпечні.

          - А чому?

          - Вони могли знищити декілька сотень зла за раз.

          - А зараз є такі? - Запитала Марі, поглянувши на Ксарагоса очима, що світилися, як та квітка. 

          - Подруго! Що з тобою? - Схвильовано кинулася Карія до дівчини.

          - Володарко! Зупиніться! - Скрикнув дух.

          - Чому ви обоє такі стурбовані?

          - Ти пробудили у собі силу! 

          - Яку? - Запитала подруга.

          - Якщо володарка пробудить у собі таке то жоден ворог не страшний їй, але це також небезпечно для носителя.

          - Чим? - Здивувалася Марі.

          - Тобі буде складно контролювати свої емоції!

          - Я готова ризикнути! - Сказала дівчина.

          Яскраве світло квітки враз пролилося до долонь володарки і її тіло почало підійматися у повітря. Очі продовжили сяяти. Руки розкинулися в різні сторони, а сяйво ставало все сильніше. Чорна сукня її легко розвівалася та наповнювалася блакитними смужками. Золота та срібна смужки торкнулися обличчя, правої руки і на тих місцях з'являлися невеличкі плямки, що нагадували родимки. Проте на руці появилося у вигляді бутончика тієї дивної рослини, з якої линула сила.  В кімнаті стало надто світло від цього.