Знову викрадачі?

          Карія зосталася ночувати у Марі. А зранку вони разом вирушили на роботу. Тим часом Фелікс прокинувся та заглянув до кімнати хазяйки, але її не було.

          - Схоже, що ти ночувала у подруги... Як же я заздрю, що ти можеш бути з нею поруч... - Сказав він.

          Але через годин п'ять тишу порушив шум, що линув з-за дверей. Хлопець тихо виглянув з кімнати і побачив, що хтось пробирається у квартиру. Фелікс швидко написав Карії.

          " Каріє! У квартиру хтось ломиться!"

​​​​​​          Коли вона це побачила то зразу написала Марі.

          " Марі! У мою квартиру хтось намагається пробратися!"

​          " Не хвилюйся! Зараз відправлю Ксарагоса на розвідку!" - в ту ж хвилину відповіла подруга.

          Марі відійшла до туалету та тихо сказала:

          - Ксарагосе! Для тебе є робота!

          - Так, володарко! - Промовив дух, поставши перед дівчиною.

         - До Карії хтось питається пробратися! Провір негайно хто! Якщо хтось з тих, то перенеси їх у забуте місце, але щоб вони не втекли звідти. 

          Монстр зник у повітрі. А дівчина відправилася далі працювати, адже саме минув обід. Вона написала подрузі, що чекає інформацію від Ксарагоса.

          Через годину в її думках появився охоронець і сказав:

          " То справді були поганці. Я відправив їх у забуте місце. Як тільки ти звільнишся, то зразу повідом і я перенесу туди!"

          Робочий день у Марі підходив до кінця, як і в Карії. Але дівчина вирішила розказати подрузі. Тому й набрала її номер, але знайома мелодія заграла недалеко від неї. 

          - Та навіщо телефонувати мені, якщо я тут? - Промовила вона.

          - Ти мене налякала! В мене є інформація про тих...

          - Давай краще підемо через парк? Щоб не було зайвих вух!

          - Звісно! - Промовила Марі.

          - Щось дізналася? - Запитала Карія, коли вони були одні.

          - Зараз все побачимо! Але спочатку потрібно тобі дещо показати!

          - Зацікавила!

          - Ксарагосе! Нам потрібно спочатку в покинуте місце, але щоб там ніхто не ходив! - Промовила дівчина, коли дух появився перед ними.

          - Звісно! - Промовив він та перемістив їх у стару будівлю. Вона була схожа на лікарню в минулому, рослини все ще були зелені, але деякі листочки - жовтуваті. Надворі був уже вечір, місяць сховався за хмарами, а вітер гуляв на поверхах, поміж кімнат чи то палат.

          - Так що ти хотіла показати? - Запитала подруга, коли вони оглянули місце.

          - Просто мовчи... Зараз все побачиш! - Сказала Марі.

          Вона простягнула руку вбік і долонею вгору. Враз з її вказівного пальця вислизнуло щось срібне, а з другого - золоте, ніби нитки. Воно закружляло в повітрі освічуючи кімнату, потім повільно перетворилося на стрілку, що показувала донизу. Дівчата перезирнулися, але нічого не сказали.