Інформація від Елісеї

          - А що нам робити з тими книгами? - Запитала Карія.

          - Шукати! Це ж очевидно. - Відповіла подруга.

          - Але як нам бути, щоб вони не знайшли їх раніше за нас?

          - Заспокійся. Я зараз запитаю.

          - В кого? - Здивувалася дівчина.

          - Елісеє! Нам потрібна Ваша допомога! - Сказала голосно Марі.

          - Я й не сумнівалася! Як тобі подарунок долі зранку? - Весело запитала стара, появившись біля шаф.

          - Яка з тих двох ситуацій була передбачена Вами? 

          - Так це вона тобі сказала про Фелікса? - Втрутилася у розмову Карія.

          - Саме я побачила, що він небайдужий до тебе. 

          - А той поцілунок був випадковістю? - З надією в голосі запитала власниця квартири.

          - Не зовсім... Скоріше то було заплановано небесами. - Пояснила Елісея.

          - Гаразд. Тоді у нас виникло до Вас прохання!

          - Озвучувати не потрібно! 

          - Але як Ви... - Почала була Карія, але її перебила Марі.

          - Тоді є якийсь вихід?

          - Ти згодна зберегти ці книги?

          - Звісно!

          - Тоді згадай те місце де найкраще видно зорі!

          - Це далеко від міста? - Зразу ж запитала подруга.

          - Зовсім ні. Шукайте ключ біля річки, коли буде відплив. Але не пропустіть той день. - Сказала пані.

        - Тобто, це місцева річка! І це має бути ніч чи день? - Поцікавилася Марі.  

          - Якщо підеш вдень то точно не знайдеш, але пам'ятай, що ти маєш її сховати!

          - Це я дуже добре пам'ятаю, Елісеє!

          - Зачекайте! А ключ? Де його шукати? - Запитала Карія.

          - Коли знайдете елемент то позвіть мене! - Сказала жінка та зникла.

          - Виходить, що нам потрібно визначити, в які дні відбуваються відпливи та поскоріше дістати книгу. 

         - А якщо не всигнемо? - Стурбовано поцікавилася подруга. 

          - Встигнемо цього місяця! 

          - Ти так впевнено сказала...

          - Давай поглянемо завтра рівень води у річці? - Запропонувала Марі.

          - Гаразд... Я дуже надіюся, що ми встигнемо...

          - Звісно встигнемо! - Підбадьорила дівчина.

          - Давай подивимося, що робиться у квартирі?

          - Дійсно... І Ксарагоса давненько немає.

          Подруги обережно відкрили двері таємної кімнати і побачили два блідих обличчя, без признаків життя. Очі були закриті, а  тіла - у сидячому положені. Дівчата перелякано переглянулися.

          - Я розумію, що ти дух... Але що з цими двома? - Запитала Марі у Ксарагоса, який появився зразу при її словах.

          - Вибачте, володарко... Вони хотіли почати робити тут безлад...

          - Треба поскоріше позбутися тіл! - Впевненим голосом сказала Карія.

          - Ксарагоксе... Забери їх у ліс... 

          - Так... Зараз буде зроблено!

          Дух зник разом із тілами. А дівчата почали наводити лад у квартирі після невеличкого погрому найманців.

          - День у нас видався не дуже й легкий. - Промовила подруга.

          - Цікаво, що завтра буде...

          - В тебе взагалі ранок розпочався ідеально!  - Усміхнулася Карія, кладучи в шафу книгу.