Дорога в робочий день

          - А Елісея попереджала, що станеться зранку якась ситуація, що змінить мій погляд. - Йшла та розказувала подрузі Марі.

          - Тобто, ти знала, що щось станеться, але не знала що?

         - Так... 

          - Оце так з першим днем осені тебе! - Сказала Карія.

          - Так... 2026 доходить до кінця... На щастя.

          - А хтось серце розбив ще у 2025! 

          - Було... Але як той лютий сніг все пройшло.

          - А пам'ятаєш, як тебе викрав Діма? - Запитала Карія.

          - Так... А потім почав полювати на якісь книги... - Сказала Марі й підморгнула подрузі.

          - Звісно пам'ятаю! Це важко забути, як і те, що Саша теж дахом поїхав.

          - Не нагадуй...

          - Жалкуєш? - Поцікавилася подруга.

          - Лише про те, що раніше не помітила...

          - Всі ми маємо право помилятися.

          - Так, але не бути сліпими. - Відповіла Марі.

          Саме про то говорили дівчата поки не дійшли до їх місця, попрощалися та розійшлися на роботи. Карія попрямувала до офісу, а Марі - до кафе.

          Робочий день тільки розпочинався. А з ним і відновлювався рух по місту. Одні спішили до школи, другі - до офісу, а треті - до машин. Кожен метушився знаючи, що день буде довгим.   

          Марі не відволікалася від роботи і  не помітила як швидко завершилася її зміна. Вона зібралася та вийшла з кафе. Пішла через парк, проте людей було мало і назустріч їй ішов Влад та Ліна. Коли вони побачили дівчину то зразу підійшли до не неї.

          - Оце так зустріч, небеспечна дівчино! - З насмішкою сказав хлопець.

         - Що вам потрібно? - Прямо запитала Марі.

         - Ой, завадимо тобі знайти книги? - Глузливо промовила напарниця.

         - Які книги?

         - Думаєш, ми не знаємо, що то твоїх рук було загнати Алекса з Ролезою, а потім Дерка за ґрати?

         - Пропустіть мене! - Холодно сказала Марі.

         - Чому тікаєш від відповіді? Ви ж знаєте про які книги йдеться! - Закричав Влад.

         - Та годі мене дратувати тими книгами! Я дійсно не знаю про які книги ви говорите.

         - Тоді чому ти і Карія були у Закритій зоні? - Гнівно сказала Ліна.

         - Нам заплатили за те, щоб ми відволікли увагу.

         - І ви погодилися? 

         - А чому б і ні? Суму не малу нам назвали! - Відповіла Марі.

         - Хто вони? - Раптом запитав Влад.

         - Вони не називали  своїх імен.

         - І ви так легко допомогли?

         - А чому б і ні?

         Марі обминула їх і направилася в сторону свого будинку. Залишивши Влада та Ліну стояти в здивувані й незмозі щось сказати.

         " Це дійсно пощастило. Якби ще трішки то я не змогла б зоставатися настільки спокійною. Та з ними разом! Потратила пів години на доказування цього безглуздя. Потрібно Карію попередити."