Де шукати?

          Коли Марі з Карією покинули кімнату, у якій спав Фелікс. Направилися на кухню, щоб обговорити пошук книги.

          - Скільки ми уже знайшли книг? - Поцікавилася Карія.

          - Книга-компас була у бібліотеці, книга-вогонь - у завідуючої, книга-дракон  по-ідеї нас сама знайшла.

          - Виходить, що це яка буде по рахунку?

          - Виходить, що четверта. - Відповіла Марі.

          - А де шукати?

          - Прийдеться знову мені до хазяйки тієї звертатися. Хоча пам'ятаєш... Біля води...

          - Треба елемент біля річки шукати.

          - А ключ - біля гір? - Здивувалася Марі.

          - Не знаю...

          - Ладно. Завтра ввечері гляну ще раз.

          - Може залишишся в мене ночувати? - Запропонувала Карія.

          - Якщо твій прислуга не буде домагатися.

          - Він після кави дуже міцно спить.

          - Ну гаразд. Залишуся.

          Карія провела її у простору кімнату, де не раз зоставляла Марі ночувати. Тут було просторо і свіжо, шафа невелика, вікно з виглядом на місто, різні картини і книги, парфуми. 

          - Спокійної ночі. Відпочивай. - Побажала Карія.

          Марі зайшла в кімнату. Місяць світив у вікно і падав на постіль. Вона лягла і задумалася. 

          " Чому Фелікс здається таким милим? Невже я в нього закохалася? Ні, Марі! Схаменися! Він не є твоєю долею! Ти собі надто багато нафантазувала! Він твій ворог, а точніше найманець твого колишнього! Якщо ти з ним будеш то втратиш всі книги, які зібрала!"

           Раптом в її голові розпався голос старої пані - Елісеї.     

          " Так хвилюєшся через почуття? Намагаєшся їх придушити?"     

          - Елісеє! Я не хочу нікому з них довіряти. Він є найманцем мого колишнього. Хоча... Для чого я Вам розказую, якщо Ви самі все бачили і чули...

          " В твоїх очах він настільки поганий? Він заради друзів погодився піти до Карії. Він випередив друзів лише з метою знайти тебе. Він цікавиться тобою надто."

          - Елісеє! Він шукає книги! Він не цікавиться мною, а моїми слабими місцями... Лише так він зможе мене перемогти.

          " Ти думаєш, що я не бачила як ти на нього дивилася цього вечора? А як він відчув твій запах?"

          - Пані Елісеє! Ви напевно помилилися. Він не цікавить мене як хлопець, лише як ворог.

          Стара розсміялася з цих слів і сказала:

          " Після ранішньої ситуації скажеш мені ввечері! Як ти будеш у своїй бібліотеці то позви мене!"

          - Що Ви маєте на увазі? Яка ситуація станеться? - Схвильовано запитала Марі.

          " Сама все побачиш! А зараз скоріше засни!" - Сказала пані та зникла, а дівчина спала.

          Коли Карія спала міцним сном, а Марі повернулася на спину і подивилася на годинник - була 2 година ночі. Раптом двері до її кімнати привідчинилися і появилося обличчя Фелікса. Він тихо підійшов до ліжка і дивився на неї. Дівчина все чула, але прикинулася, що спить.

          - Яка ж ти прекрасна... Жаль, що ти не захочеш бути моєю дівчиною. Надто багато я собі уявив... Тебе охороняє дух, якому не потрібно прикладати зусиль, щоб знищити мене. Я розчарувався в друзях... Карія надто добра до мене... Не хочу зраджувати вас обох. Завдяки вам, відчув, що таке справжні друзі... Нехай і став прислугою, алемені це подобається... Можу собі дозволити вірити у чудо... - Сказав пошепки Фелікс і дивився на обличчя Марі у місячному сяйві.

​​