Нова справа

          Пройшло два місяці після того, як Марі та Карія були у Прип'яті і повернули книгу. Вони виходили на каву, але про минулу ситуацію не говорили. Лише про Фелікса, Алекса, Дена та Влада - інколи ще про Ролезу.

          Одного дня на телефон Карії прийшло незвичайне повідомцення від Марі.

          " Якщо ти зараз зайнята то відпиши пізніше! Нам потрібно негайно зустрітися! Є справа!"

          - Що за справа? - Здивовано сказала дівчина прочитавши. 

          Вона зателефонувала до Фелікса і сказала:

          - Сьогодні я буду пізно. Кави не забудь випити, щоб краще заснути.

         Вона поклала слухавку та поглянула на годинник. Була майже 5 година вечора. Карія завершила свою зміну та вийшла з офісу і направилася в сторону їх постійного місця. Марі уже чекала на неї.

          - Я думала, що ти уже не прийдеш. Як Фелікс? - Сказала подруга.

          - Як я могла не прийти! Він всі дні сидить в квартирі та п'є каву. 

          - Ще є її багато? - Запитала дівчина.

           - Так, ще є на тиждень.

          - Ти як завжди чай будеш?

          - Так. 

          Марі зачекала поки до їх столика підійде офіціант та замовила чаю і салату. 

          - Так що за справа важлива у тебе? - Запитала Карія.

          - Пам'ятаєш скільки книг потрібно знайти?

          - Тихіше говори!

          - Боїшся, що вони знайдуть їх раніше?

          - Не хочу, щоб мене потім знову допитували!

          - Та годі тобі! Допивай чай і пішли.

          - Може заглянеш до мене? - Запропонувала Карія.

          - Гаразд.

          Дівчата вийшли з кафе і направилися до будинку дівчини. Тепер Марі могла вільно говорити про книги.

          - Ксарагосе! Провір все навколо!

          - Так, володарко! - Сказав дух і почав огладати територію.

          - Тепер слухай.

          - Та чекаю уже ж. - Відповіла Карія.

          - Наступна книга уже не так далеко. Але...

          - Але? Ні! Не кажи, що знову потрібно привертати увагу!

          - Ні!

          - Володарко, нікого з тих немає. - Сказав Ксарагос, коли повернувся.

          - Чудова робота, Ксарагосе! - Похвалила Карія.

          - Дякую, панно!

          - Продовжимо? - Запитала Марі, коли вони були уже біля квартири Карії.

          - Заходь. Я провірю чи мій "слуга" заснув.

          - Гаразд.          

          - Хоча... Можеш ти сходити? Я поки що поставлю щось випити. - Сказала Карія. 

          Марі кивнула в знак згоди та направилася до кімнати Фелікса. Вона привідчинила двері та обережно увійшла, щоб пересвідчитися, що він дійсно спить. 

          " Який він милий коли спить, якби не та кімната то взяла б його до себе."  - Подумала дівчина.

          Фелікс солодко спав. Його веснянки так і красувалися на світлому обличчі, що нагадувало витончену порцелянову статуетку, пухкі губи щось бурмотіли увісні, а ніс -  прямий та витончений, з чітко окресленою, ніби загостреною спинкою та акуратним кінчиком. Світле волосся закривало брови.

          Марі стояла і розглядала його зовнішність у сяйві місяця. Раптом  хтось її легенько торкнувся плеча - це була Карія. Вона показала на кухню і разом вони покинули кімнату у якій солодко спав хлопець.