Пройшло хвилин з п'ять пізля зникнення Ксарагоса.
- Так ти її подруга? - Наважився спокійним голосом запитати Фелікс.
- Так... Якщо ти закохався у неї то у тебе немає шансу! - Відповіла Карія.
- Ч-чому?
- Вона більше не шукає собі відносин.
- А-а-а... Ви... ти? - Тихше запитав хлопець.
- Дякую... Мені такі, як ти не цікавлять!
- А що то за монстр?
- Ти про Ксарагоса?
- Так... Звідки він стільки всього знає?
- Це дух, який оберігає хранительку книг!
- А як його позбутися? - Продовжив цікавитися Фелікс.
- Мене неможливо позбутися! - Сказав Ксарагос, появившись за спиною Карії.
- Ти можеш хоча б попереджати? - Зробила зауваження дівчина.
- Хазяйка уже звільнилася! Сказала позвати тебе, а я - щоб простежив за ним.
Карія піднялася і направилася до виходу з кімнати.
- Можливо, ще знайдеш собі дівчину.
Вона зникла на наступному поверсі з очей хлопця.
- Закохався у володарку?
- Т-т-так...
- Тоді, може, пощастить... Тільки нехай вони спустяться...
- А де мої друзі?
- Забудь про них!
- Що з ними? - Почав нервово розпитувати Фелікс.
- Вони забули, що шукали! - Сказала Марі, появившись у вході.
- Але як це можливо? - Не вірив хлопець.
- Є таке поняття, як " зілля"! - Відповіла дівчина.
- Але як ти змусила їх випити?
- Вони вдихнули його... через повітря!
- Це не зашкодить їм?
- Ти так хвилюєшся, але перед цим вони змовилися проти тебе!
- Це не правда!
- Твій вибір чи вірити.
- Володарко! Ви книгу забрали? - Перебив розмову дух.
- Так... тепер питання постає... Що робити зі свідком?
- Може відасте мені? - Сказав Ксарагос.
- А може мені? - Сказала Карія, виглядуючи ззаду Марі.
- Давайте нехай вибере він сам? - Запропонувала дівчина.
- Я хочу до Марі, а ні... то хоча б до Карії. - Сказав Фелікс.
- До себе я точно не візьму!
- Володарко... Дозвольте я його собі візьму?
- Ні! Я як подругу прошу... віддай мені! Буде працювати на нас!
- Ох хитра ти, Каріє! - Сказав дух.
- Якщо наш охоронець погодиться відати...
- Володарко... Нехай забирає. Я знайду собі вечерю.