Життя чи смерть?

          - Ну що за друзі? - Обурювався Джей

          Хлопець йшов спокійно, але нічого дивного не помічав. Тим часом Фелікс та Лі обговорювали план подальших дій.

          - І що нам робити? 

          - Давай розділимося? - Запропонував хлопець.

          - Думаєш, що знайдемо?

          - Вони не зможуть втекти! - Пояснив Фелікс.

          - Гаразд. Тоді ти йдеш?

          - Так. Тебе зоставляю для Джея.

          - Поняв.

          Хлопець розвернувся і попрямував до задньої частини будинку. У голові думки роїлися, як бджоли на квітки. Головною метою у Фелікса стало спіймати дівчат та відібрати книгу.

          - Ви думаєте, що якщо вас двоє то зможете обдурити мене? - Процитував свої думки хлопець .

          Він підійшов до чорного входу і тихо відкрив двері. Темрява зі запахом цвілі враз обхвалила юнака у свої обійми. По тілу пробігли мурашки. Тепер вигляд ззовні не здавався таким страшним.

          - Я повинен знайти їх раніше Джея чи Лі.

          Фелікс увімкнув ліхтарик і попрямував до головної зали. Вона була оздоблена різними прикрасами, але незважаючи на довгий час відсутності людей, природа добавила декілька штрихів. По колонах завився дикий виноград, ліг на стіни шаф, захопив у свої обійми стіни будинку.

          Хлопець придушивши свій страх крокує далі... На другий поверх, але з острахом оглядається. Ніде немає Джея... 

          "Невже він знайшов і обоє пішли? Вони ж можуть мене зоставити. За такі гроші будь-хто може відмовитися від довготривалої дружби заради фінансів."

​​​​          Думки перервав звук, який доносився з вищих поверхів. Фелікс враз кинувся доверху, але коли піднявся то застиг на місці. Перед ним постала картина... Джей загнаний у куток кімнати опустив голову на коліна і закрив вуха руками нервово ххитав головою. Як тільки друг хотів підійти то помітив, що з іншої кімнати появився невідомий монстр. Той самий невідомий для інших Ксарагос.

          - Ти хотів вчинити зло!

          - Я не хотів! - Тремтячим голосом сказав Джей.

          - Ти мало не вбив мою володарку!

          Хлопець підняв голову і Фелікс помітив, що вони в нього скляні від страху, почервонілі. 

          - Я не знав...

          - Сьогодні я дозволю тобі засвоїти урок! - Прогарчав дух.

          - Стій! - Викрикнув друг, показавшись у проході дверей.

          - А ти хто такий? - Сказав Ксарагос і очі стали червоні.

          - Я хочу, щоб ти відпустив його, краще мене візьми!

          - Ні, Феліксе! Це моя винна! Я сам з цим розберуся, а ти краще повертайся й тікайте звідси!

          - Я тебе не зоставляю! Скільки б не прийшлося заплатити.

          - Ціна дуже висока! - Сказав монстр.

          - Я все зроблю, лише відпусти його! 

          Руки у Фелікса почали тремтіти, а ноги - підкошуватися. Страх пронизав усе тіло. Але на його щастя появився промінчик надії, адже по сходах підіймався хтось.

          Ксарагос зупинився і покірно приліг. Звук наближався і було чутно, що там хтось не один. Майже вже поруч були незнайомі відвідувачі, але хлопця налякало інше. Як могло бути так багато людей, якщо Лі зостався ззовні, а Джей поруч. Але в ту ж хвилину він відчув той самий запах, що був на вулиці коли вони мали розділитися.