Дорога до готелю

          - Ходімо, Каріє! Ще зовсім трішки зосталося.

          - Уже Київська область?

          - Так!

          - Накінець-то. А до того готелю довго?

          - Тихо! - Скомандкувала Марі. - Не рухайся!

          Дівчата застигли на місці й біля них пролетіла невідома птаха. Крила ніжно блакитного кольору, дзьобик маленький, пір'я, ніби прозоре.

          - Молодці, дівчата! - Почувся голос старої.

          - Що відбувається, Марі? - Запитала Карія.

          - Це Елісея!

          - Так, це я!

          - Як нам потрапити всередину?

          - Все просто! - Сказала стара і перед дівчатами постала літ 30 жінка.

          - Ви точно дивна! - Викрикнула Карія.

          - Знаю-знаю, що не правильно роблю, але вас там уже чекають, тому треба змінити хід проходу в готель.

          - Але як? - Поцікавилася Марі.

          - Прийдеться пройти вам одне випробування.

          - Як?

          - Але головне правило - не говорити ні з ким із тих осіб, але якщо заговорите - я вас не врятую.

          - А хто вони? - Злякано запитали дівчата.

          - Не дуже добрі персони! - Пояснила Елісея.

          - Я зрозуміла, а вони нас проведуть до того місця?

          - Так! Але просто дайте їм ось це!

          Жінка простягнула срібну каблучку і дала два браслета, що нагадували гілочку з дерева.

          - А це навіщо? - Запитала Карія.

          - Від вашого ворога

          - Всенсі? - Поцікавилася Марі.

          - Ті хлопці направили людей! 

          - Ой! - Скрикнула Карія.

          - А Ксарагос? 

          - Він мій вірний друг. - Промовила Елісея.

          - Але він напав на людей!

          - То не так...

          - А що?

          - Лише зло знищує, а добру - допомагає.

          - А як зрозуміти?

          - Очі!

          - Мені страшно!

          - Тихо! - Скомандкувала Марі.

          - Що сталося? - Запитала жінка.

          - Ви зараз підтверджуєте, що той монстр захищає добро?

          - Цілком! А що сталося?

          - Цей монстр напав на мене! - Сказала Карія.

          - Він не є монстром...

          - А як пояснити його силу? - Поцікавилася подруга.

          - Він має ту силу через свою особливість.

          - То що воно таке?

          - Це не просто звір чи монстр... Це дух!

          - Дух? - Дівчата переглянулися.

          - Коли она людина добра, а інша - зла, може й не пожаліти.

          - А пожаліти може?

          - Звісно!

          - А можна про нього більше?

          - Тоді давайте ось тут зупинимося, я розповів і залишу вас.

          - Ми вже стільки з вами кілометрів пройшли, що це велика честь для мене.

          - Ой, донечко! Не видумуй, а рушайте!

          - Ми вас не підведемо! - Заявила Карія і потягнула подругу за одяг.

          Елісея засміялася. Сказала ще пару слів. Розвернулася і пішла. Слід її духів розвіювався. Ніжні рожеві троянди. Гвоздика. Шкіра. Нотки якогось дерева. Разом мало приємний запах.

          Так швидко дівчата ще не йшли. Вони бажали добратися до цього готелю, незважаючи на всі вимоги і правила, заборони подруги діяли швидко і натхненно.