Ночівля

          - Тоді дозволь взяти твій номер! - Сказав Серго.

          Дівчина записала свої контакти і поглянула на хлопця. Їх погляди зустрілися, але вони швидко подивилися в інші сторони. Карія стояла і не могла промовити навіть слова. Лише коли молодик попрощався і віддалився, вона наважилася запитати:

          - Це що було?

          - Ти про що? - Сказала Марі.

          - Що за погляди?

          - Звичайні...

          - Ні, моя люба подруго! Це закоханий погляд.

          - Не видумуй!

          - Тоді чому він так на тебе дивився, як кіт на миску з молоком?

          Марі не втрималася і засміялася.

          - Ох, подруго... Погубиш ти чоловічі серця! - Сказала Карія.

          Марі поглянула на подругу. 

          Вони продовжили рух. Уже починало смеркати, але дівчата продовжили рух.

          - Де ми уже знаходимося? - Поцікавилася дівчина.

          - Зараз подивимося у карті!

          - Надіюся, що там є де переночувати...

          - Каріє! Не хвилюйся, ми знайдемо де притулитися.

          - Дуже надіюся...

          - Знайдемо.

          - Може в когось попросимо?

          - Ні! Це категорично заборонено! 

          - Марі! Ну чому?

          - Забула правило з тієї книги?

          - Яке?

          - Ми не повинні ставити під загрозу інших людей!

          - Гаразд...

          - Я взяла із собою палатку, давай за селом поставимо?

          - Ти зараз серйозно?

          - Цілком...

          - Тоді давай скоріше до роботи!

         Дівчата вибрали затишне місце для відпочинку. Марі дістала бутерброди і чай у термосі та подала подрузі.

         - А у нас вистачить зарядки на телефонах? - Запитала Карія.

         - Якщо що то у нас є павер банк, тому надіюся, що буде достатньо...

         - Тоді давай будемо відпочивати, щоб зрання, ще до сходу сонця вирушити?

         - Ти права... Нас не повинні бачити жителі цього села! 

          Дівчата швидко заснули, але невдовзі від дивного звуку Марі розбудила подругу.

          - Ти чуєш цей звук?

          - Тихше! Я чую...

          - Це якась людина?

          - Не думаю...

          - Кроки важчі!

          - Так... - Відповіла Карія.

          - Давай обережно вигляну і подивлюся?

          - Ні! Навіть не думай про це!

          - А що пропонуєш?

          - Зроби фото обережно, але ліхтарик і звук вимкни!

          - Гаразд... - Сказала Марі.

          Дівчина налаштувала камеру та зробила знімок. На їх жах було добре видно і вони помітили, що це якась тварина, розмір, як ротвейлера, великі ікла, а вуха, ніби у вівчарки. Очі були великі та червоні.

          - Що це за жах? - Тритячим голосом сказала Карія.

          - Самій цікаво...

          - Може є якась інформація в Інтернеті?

          - Нічого немає...

          - А це що? 

          - Ксарагос!

          - Тихіше, Марі! Тут пишуть, що він полює тільки вночі.

          - Надіюся, що нас не зачепить... - Із сумом сказала дівчина.

          - Якщо будемо тихі то не зачепить.

          - Гаразд... Давай будемо тихо, а зранку побачимо, що робити!