Кава із дощем

Хаос

          Тим часом Карія повернулася додому. Дістала ключ із сумки і встромила у замкову щілину - відкрила. Зайшовши у квартиру зразу увімкнула світло. Скинула курточку і почепила у шафу, а взуття - на поличку. Вигляд був змучений і стривожений.

          " Що то були за люди в капюшонах? Надіюся, що у неї все добре... Треба її написати!"  - Подумала дівчина і зайшла до спальні.

          Раптом хтось у двері подзвонив. Потім почувся звук ключів і відкриття дверей. Карія мовчки застигла біля шафи з книгами, тримаючи телефон у руці. Кроки наближалися до кімнати, але дівчина ще не встигла увімкнути світло, лише бачила як пролилося з привідкритих дверей і чорний міцний силует зайшов всередину.

          - Оце так ти зустрічаєш гостей?- Запитав незнайомець.

          Дівчина боялася навіть зробити подих.

          - Не потрібно робити вигляд, що тебе немає. Я бачив, як ти зайшла у квартиру!

          - Х-х-хто ти? - Тримтячим і тихим голосом сказала Карія.

          - Невже ти мене боїшся? 

          - Хто ти? - Більш впевнено запитала дівчина.

          - Ну серйозно?

          - Так...

          - Невже ти могла забути того, кого ви презирали, бо я колишній її.

          - Дмитро? - Здивовано вимовила власниця квартири.

          - Я давно уже не Дмитро, а Дерк.

          - Що за ім'я таке? - З насмішкою запитала Карія.

          - Давай не будемо дратувати один одного! Лише відповісиш на декілька питань і я піду! - Злісно сказав хлопець.

          - Задавай питання і йди звідси!

          - Поді перше питання. Де книги?

          - Які? - Повністю спокійно відповіла дівчина.

          - Не жартуй зі мною! Я знаю, що ви теж шукаєте їх!

          -Дмитро!

          - Попрошу! Я Дерк!

          - Гаразд! Дерку! Ми не шукаємо нічого!

          - А про які книги ви говорили?

          - Я в бібліотеці взяла цікаву книгу, але загубила її. - Намагалася видумати Карія.

          - Брешеш! - Крикнув хлопець.

          - Ні! - Тим самим спокійним голосом відповіла вона.

          - Тоді скажи, що за книга і про що сюжет?

          - Невже ти збираєшся читати книги?

          - Краще скажи, де книги-скарби!

          - Вперше чую!

          - А може вони в тебе? - Сказав Дерк і підійшов до дівчини близько.

          - Тримай дистанцію! - Сказала Карія і штовхнула від себе.

          - Та як ти посміла? - Закричав Дмитро.

          - Я тобі казала й раніше, щоб ти не приближався до мене.

          - Не роби із себе святу!

          - Якщо вирішив зробити скандал, то на мені це не працює.

           - Я тобі зараз покажу! - Хлопець хотів накинутися на дівчину, але вона встигла ухилитися і він влетів у полицю з книгами, що висіла над столом, і розбив собі ніс.

          - Не так швидко! - Сказала Карія і вибігла в коридор.

          Дерк піднявся з підлоги, на яку звалився, і тримаючись рукою за ніс попрямував за власницею. Але дівчина вбігла у кухню і схопила перше, що потрапило їй під руку. Це була сковорода. 

          - Думаєш, що тобі це щось допоможе? - Запитав Дмитро.

          - Так!  

          - Здивуй!

          - Тобі буде боляче!

          - То пожалій мене!

          - Ні за що! - Злісно сказала Карія.

          - Ти вирішила мене вбити?

          - Залюбки це зроблю!

          - Але через що? - Поцікавився хлопець. Він досі тримався за ніс.

          - Я тебе просила більше сотні разів, щоб ти не з'являвся перед нашими очима!

          

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше