Відповідь

          - Це все настільки заплутано... - Сказала Марі.

          - Так... Але навіщо Саші ці книги? - Поцікавилася Карія.

          - Щоб отримати сили.

          - А Дмитро також бажає?

          - Якщо й він шукає то значить - так...

          - А як нам знайти всі?

          - За допомогою їх власниці. - Відповіла дівчина.

          - Головне, щоб хтось з них не випередив нас!

          - Так... З цієї трійці.

          - Трійці? - Перепитала подруга.

          - Ну так...

          - А хто третій з них?

          - Так ти не знаєш?

          - Ти про що?

          Марі взяла книгу і сказала:

          - Я знаю, що Ви мене чуєте. Скільки мисливців на книги?

          Але нічого не сталося і дівчина засмутилася. Вона подивилася на годинник - уже була вечірня година.

          - Я піду уже додому. - Сказала Карія.

          - Може зостанешся у мене?

          - Та треба квіти полити і одяг взяти.

          - Гаразд. Тебе сьогодні чекати?

          - Давай уже зранку! - Відповіла подруга.

          Марі провела її до дверей і обняла. Вернулася у спальню і взяла телефон.

          "Як потрапити у закриту зону." - Ввела вона у пошук.

          "Вам необхідно визначитися з бажаною датою екскурсії, після чого потрібно відправити заявку на участь і передплатити бронь квитка. Після чого дочекатися дати екскурсії і прибути до місця зустрічі без запізнення.

          За законами України, відвідувати Чорнобильську зону відчуження можна з 18 років. Нотаріально завірена згода батьків або їх присутність в поїздці ситуації не змінює."

          Марі розчаровано відклала телефон на столик і подивилася у вікно. Дівчині здалося, що хтось назвав її ім'я. Линув голос із кухні. Вона встала з постелі й підійшла до дверей і легенько привідкрила, але там нікого не було.

          " Можливо просто здалося. Я ж не спала уже деякий день нормально." - Подумала дівчина і збиралася повертатися назад, але раптом на підлогу впала книга у гостинній.

          " Там же вхід у таємну кімнату!" - Схвильовано прозвучав голос в голові.

          - Скоріше шукай! - Прошепотів хтось.

          - Ти впевнений, що це вона? - Цей голос Марі вже чула раніше десь.

          - Ролезо! 

          - А якщо твоя кохана не спить? 

          - Вона ніщо порівняно з тобою! - Прошепотів Саша.

          - Алексе, будь обережним, не розбуди її!

          - Головне, щоб той не дізнався, що вона знає про книги.

          - Невже тобі не байдуже на неї? - Поцікавилася дівчина.

          У Марі похололо всередині й вона тихо стиснула зуби, щоб не привернути увагу. Було чути, як мисливці листають їх.

          - Мовчи! Вони нічого не знайдуть! - Почула раптом голос, але він лунав за спиною дівчини.

          " Як Ви знаєте? Невже вони настільки безглузді, щоб не перевірити й не знайти кімнату?" - Подумала Марі.

          -  Я знаю це. Вони не дійдуть до тієї книги, бо їх щось налякає! - Сказала стара.

          Через хвилин п'ять у двері хтось постукав. 

          - Пані! Це Ви не даєте спати? Я сусід під вами!

          Викрадачам не зосталося нічого, як притихнути.

          - Якщо Вам потрібна допомога - я залюбки допоможу. - Сказав хлопець і пішов до себе.

          " Що ж буде далі? Вони покинуть квартиру мою? " - Подумала Марі.

          - Вони поки що підуть, але скоро повернуться, краще приготуйся їх зустріти!  І не забувай про книгу! 17 скоро! 

          " А як вони не чують Вас? "

          - Бо ти є справжньою тепер  володаркою книг! І вони не бачать мене тому, а за те щоб чути - не можуть!