Таємна кімната

          Дівчина не сказала про цю подію нічого. Вона не хотіла нашкодити Дмитрові. Адже вірила, що рано чи пізно йому набридне і перестане намагатися її повернути.

          Від тієї розмови з ним пройшов тиждень. Дівчина не виходила на двір майже, не гуляла в парку. Лише сиділа у кімнаті обставлена стоками нових книг, які купила після тієї ситуації.

          Саша намагався ввесь час її виманити на двір, щоб дівчина погуляла з ним по місту. Навіть просив Карію, лише б Марі вийшла. Але вони вдвох зоставалися на кухні і у них починалася розмова за той день, за Дмитра, за його слова.

          - Я не розумію чому він далі продовжує. - Намагалася збагнути подруга.

          - В мене немає відповіді... Мене теж це дуже дивує. - Опустивши голову сказала дівчина.

          - Зачекай! Це через нього ти не виходиш взагалі? - Поцікавилася Карія.

          - Ні. Але якщо тобі цікаво то я можу тобі розкрити таємницю... - Сказала Марі.

          - Звісно, що цікаво! - Від радощів навіть поставита чашечку з гарячим подруга.

           Дівчина вийшла із-за столу і направилася до шафи.  Карія не відстаючи, пішла за нею. Її цікавість так і манила. 

          - Пообіцяй, що не будеш нікому розказувати! - Сказала раптом Марі.

          - Обіцяю!!! - Радо вигукнула подруга.

          Марі торкнулася невеличкої книжечки, яка виглядала надто старою. В ту ж хвилину шафа розчинилася посередині, з неї замість яскравого світла, у коридор пролилося темне. Карія зайшла у кімнату після дівчини.

          - Це... Це... - Не могла вимовити і слова вона.

         - Моя мрія збулася...

         - Це неймовірно! А скільки їх у тебе? - Питала подруга і її очі світилися, від захоплення.

         - Поки  що всього 5 тисяч, але з часом бажаю ще купити.

         Карія розглядала книги, які стояли на полицях і не могла пропустити жодної назви. Проте власниця любила, щоб книги стояли за алфавітним порядком і за жанрами. Вона побачила захоплення в очах подруги. 

         - Можливо ти хочеш щось почитати? - Раптом запитала Марі.

         - Я б не відмовилася прочитати ось таку. - Сказала вона і взяла у руки книгу. Вона була з чорною обкладинкою і великими літерами писалося: Ніллен Кордес "Танець для двох".

        - Тут можна забути про реальність та відчути себе дійсно щасливою.

        -  Я цілком з тобою згодна. - Промовила подруга і додала, - а як ти зуміла створити такий затишний куточок?

         - Справа в тім, що я не знала про нього, лише коли збиралася прочитати книгу то зрозуміла, що то ключ до такої потаємної кімнати. - Відповіла Марі.

         - А тут є світло? - Раптом поцікавилася дівчина.

         - Що за бібліотека і без світла. - Усміхнулася власниця і підійшла до  другої полиці де й був розташоватий вмикач.

         - А можна до тебе частіше заходити на каву?

         - Не " можна ", а треба. - Промовила Марі.