Вечір

          Влад прийшов увечері на домовлене місце, але замість того, щоб побачити Сашу самого. Він побачив його із Марі. Хлопець не міг вимовити слова, адже пам'ятав, що казав дівчині. 

          - Ти не проти, якщо з нами буде кохана? - Запитав твердо Саша, адже знав, що друг не відмовить.

          - Звісно ні. Це не обговорюється! Вона твоя дівчина і ти сам вирішуєш як краще. 

          - Гаразд, ходімо пройдемося. - Запропонував хлопець.

          Влад не знав, як відповісти, але згадав, що може написати Марі і скористався моментом, коли парочка щось перешіптувалися. 

          " Я не думав, що ти прийдеш. В мене немає бажання розривати дружбу через свої слова"

          Дівчина почула звук повідомлення і дістала телефон, але коли побачила від кого - усміхнулася коханому. Вона нічого не сказала лише поклала назад у карман. Влад подумав, що вона піде і вирішив заговорити з другом.

          - Я не заважаю вам? Може піти мені? Ви так мило спілкуєтеся, що мені не комфортно порушувати це.

          Марі здогадалася, що треба відстати трішки і відповісти на повідомлення. Відкривши і побачивши те повідомлення вона не розгубилася і написала маленьку, але розумну відповідь.

          " Якщо ти думаєш, що я піду то сильно помиляєшся, бо не збираюся зоставатися на самоті"

          Влад побачивши це повідомляє нахмурився, ніби хотів і вилаятися, але враз поглянув на Сашу і сказав.

          - І як ти почуваєшся з нею? - І кивнув у сторону дівчини.

          - А це тебе так турбує чи може щось замислив? 

          - Я не хочу, щоб ти потім страждав від того, що тебе покине вона!

          - Я впевнений, що Марі не зоставить мене.

          - Який ти впевнений, аж бридко. - Розвернувся Влад і повернув в іншу сторону. 

          Саша стояв здивований і кліпав очима, дивлячись на кохану. У хлопця промайнула думка.

          " Чому Влад так сказав. Треба провірити Марі, адже впевненість у ній зникла. Я перестаю їй довіряти, вона, ніби віддаляється від мене. Потрібно щось придумати геніальне."

          Дівчина дивилася на нього і намагалася зрозуміти хід його думок, але все марно. Він, ніби повернувся з гіпнозу та усміхнувся обійнявши її. Марі не очікувала, що коханий так почне поводитися. Адже його поведінка підводила. 

          - Можливо варто послухати своє серце? - Не втрималася і запитала.

          - Ти про що? - Здивувався Саша.

          - Марі права! Невже ти заради неї зоставиш найкращого друга? - Почав тиснути на хлопця Влад.

          - Я відійду на пару хвилин. - Сказала дівчина і швидким кроком залишила друзів самих.

          " Невже справді Влад так впливає на Сашу? Або... Або я сама руйную все... Мені здається, що краще буде йому, якщо ми розійдемося. Він надто довго знайомий із ним, я не повинна їх сварити. "

          Марі дійшла до магазину. Зайшовши в середину вона замовила кави. Дівчина не знала чи варто їй повертатися до хлопців, але внутрішній голос твердо відповів:

           - Тебе там не має бути! Забудь і йди до свого будинку!

          - Що ж зі мною відбувається? Невже я справді усе настільки роблю погано?

          - Зостав його! Він повинен зробити вибір сам!

          - Ти правий! Я так і зроблю.

          Марі швидко дійшла до свого будинку, розмовляючи із кимось невідомим. Він був у її голові і завжди думав логічно. Незнайомець відповідав на усі питання. Залишилося лише зробити вибір самій.