Обговорення

          Ранок розпочався у Саші із зустрічі. Він хотів вияснити мету поведінки друга. Тому хлопець прийшов на місце зустрічі, адже знав, що Влад буде. Сівши на лавку почав чекати його. 

          - Тішки запізнився. - Сказав, йдучи ззаду, Влад.

          - Я думав, що не прийдеш. - Відповів Саша.

          - Так про що ти хотів поговориити? - Запитав хлопець, сідаючи поруч.

          - Ти знаєш про що, немає сенсу робити із себе нерозуміючого.

          - Це за кого? - Не подаючи виду, що розуміє.

          - Я знаю, що нарозказував Марі.

          - Та я нічого поганого, лише розказував наскільки їй пощастило. - Почав виправдовуватися він.

          - Не треба мене водити за ніс, я бачив переписку! - Розізлився Саша.

          - Я так і знав, що то вона тобі розказала. Я ж її попереджав! - Тихо промовив друг.

          - Ні, не вона. Один з наших чув, як ти їй розказував про щастя!

          - І ти повірив комусь, а не мені? - Обурився Влад.

          - Я бачив на власні очі і можеш не виправдовувати свої слова.

          Саша уже зирався йти, але поцікавився:

          - А яка мета була? 

          - Вас посварити...

          - То навіщо?

          - Я бачив наскільки ти щасливий.

          - І все? 

          - Ні. Ще мені не сподобалося, що вона має на тебе такий вплив сильний! - Відповів хлопець опустивши голову.

          - Тобі здається, вона неймовірна дівчина. Вона нічого поганого не зробила!

          - Так! Звісно! Марі - ангел! Безневинна дівчина! - Почав було Влад, але помітив строгий погляд друга, який крокував назад до нього, хлопець схопився на ноги.

          - Як ти смієш так казати про неї? Ким уявив себе? На відміну від тебе, я не робив би так підло, як ти! Це не є по-дружньому! Ганебний твій вчинок ледве не зруйнував мені майбутнє! Якщо досі не зрозумів, то я не хочу втратити її. Марі буде зі мною будувати життя! - Його голос звучав грізно.

          Влад зрозумів, що розлютив друга і Саша може загорітися, як сірник. Тоді йому буде непереливки. 

          -  Годі! Давай не будемо руйнувати  дружбу? - Зробив вигляд, що то не він наговорив дурні.

         - Ти слідкуй за словами, бо я тобі зараз розкажу, а точніше - покажу. - Відповів хлопець.

         - Ходімо вип'ємо кави і обговоримо усе це? - Намагався заспокоїти Влад.

         - Ну пішли. І розкажеш чого хотів добитися. - Так же злісно сказав Саша.

         Владові не вдалося заспокоїти друга. Адже хлопець був розчарований поведінкою його. Як правильно зробити? А якщо він знову нашкодить їх відносинам?. Але в думки прийшла ідея.

          " Я дам йому можливість змінитися, але якщо він не зрозуміє то буду з ним жорстокіше говорити. Не дам йому зруйнувати усе моє життя!"

         - І тому я так сказав. Мені дуже соромно через дану ситуацію. - Цими словами відірвав друг Сашу від думок, які нахлинули несподівано.

         - Ладно. Завтра побачимо. - Відповів холодно хлопець і пішов у сторону свого будинку.

         Влад вирішив теж не сидіти тут і не сумувати від сірості оточення. Листя жовте обсипалося із дерев і замітало доріжки. Хлопець повільним кроком прямував по закинутій доріжці, а вітер кидав в облччя краплі дощу. Мала розпочатися осіння злива...