Вони дійшли будинку і не знала Марі як пояснити те, що Саша почув. Але помітила легку усмішку на його обличчі. Дівчині здалося, що хлопець знав про розповідь Влада.
- Довго будеш стояти? Ти ж змерзнеш. - Весело сказав він, повернувши від думок.
- Так...
- Принесу зараз каву. - Повідомив Саша і пішов на кухню.
Дівчина вирішила переглянути телефон свій, але на її страх були нові повідомлення від Влада. Вона думала не відкривати, але він появився в мережі.
" Якщо це ти Саші сказала, то тобі я не дам спокою. Надіюся, що зрозуміло пояснив!"
" Я бачу, що ти в мережі! Не ігноруй мої повідомлення!"
" Я й не збиралася ігрнорувати тебе. За що сказала?"
Марі розхвилювалася. Але зайшов у кімнату Саша і побачив її перелякані очі.
- Що сталося? Ти виглядаєш прелякано... - Сказав він.
- А із Владом, що буде? - Запитала схвильовано дівчина.
- Я чекав чи скажеш ти, бо мені сказали раніше. - Заспокоїв.
- А що далі?
-Я поговорю з ним уже завтра. - Відповів хлопець.
- Він писав тільки що. Питав чи я тобі розказала. - Показала переписку.
- Напиши, що то не ти. - Порадив Саша.
Марі відклала телефон і взяла каву, яка ще була гарячою. Вона не могла подумати, що Влад намагався обдурити її. Але залишалося питання, яке не втрималася запитати:
- А навіщо він таке робить?
- Я не знаю, але завтра запитаю. Самому цікаво.
Відповівши на питання дівчини він накинув плед і обійняв. Марі відчула, як швидко билося його серце, тепле дихання лоскотало її шию. І вона відчула шепіт:
- Я надіюся, що ти не повірила йому?
- Як я могла повірити йому? Він не є тобою, щоб довіряти.
Саша обійняв її за плечі і в грудях почало швидше колотися. Хлопець поправив її волосся, яке закривало обличчя і шию. Раптом відсторонився, але тим самим тоном сказав:
- Ти, напевно, не їла. Я піду зараз приготую, а ти погрійся тим часом.
Відійшов у кімнату. А Марі задумалася.
" Що це тільки що було? Байдуже... Це так приємно, метелики в животі"
Дівчина подивилася на кружку, кава була ніжною і схоча на дотик хлопця.