Кава

             Марі вирішила прогулятися містом. Вітер здався не сильним і бездощова погода вільно дозволяли їй взяти кави і насолодитися природою. А заразом поміркувати що до Саші. Дівчина розуміла, що Влад обдурював їх, але яка мета була?

            " Невже йому немає чим зайнятися і обманювати свого ж друга? Нехай Сашу, адже я хвилювалася за нього. Але навіщо казати, що він із колишньою живе? І що він зраджував з іншою?" 

           У її голові не вкладалося, наскільки його друг може бути підлим і на очах брехати. Дівчина думала сказати все хлопцеві, але задумавшись вона не помітила, як дійшла до мосту. І повернувшись до природи обличчям, попиваючи каву, почала знову міркувати.

           " А якщо Саша повірить Владові? Тоді вийде, що я зраджую. Але якщо повірить мені, то Влад зненавидить мене. Не хочу бути доброю для обох, адже його друг байдужий, а коханий - ні."

            Марі не помітила, як підійшов ззаду хлопець і обійняв. 

         - Що тут робиш? - Запитав Саша.

         - Та вирішила прогулятися. - Відповіла дівчина.

         - Бачу, кави вирішила випити? А нормально будеш себе почувати? - Занепокоївся він.

         - Та ні. Я уже не перший раз її п'ю. - Усміхнулася у відповідь.

         - Який неочікуваний поворот. Наче, тебе так добре знаю, але виходить, що не до кінця.

        - Ти помиляєшся. Чудово ти мене знаєш. - Подивилася Марі на хлопця.

        Він підійшов впритул до неї й обійняв за талію. Дівчина не встигла нічого сказати, хоча була не проти. Ніби чекала цього моменту. Але раптом задумалася.

        " Я не хочу нічого казати. Він сам дізнається хто був початком розлучення, але надіюся, що прийме правильне рішення. Все обміркує і не накоїть проблем."

        Вона не счулася, як гарячі губи хлопця торкнулися холодної щоки. Марі розуміла, що це потриває знову не довго і вмішається його друг, налаштує увесь світ проти неї. 

        " Невже я хочу зла для Саші? Навпаки - зробити щасливим. Він заслуговує цього. Тим більше, кохаю його."

        Дівчина почула голос коханого і відірвалася від думок.

        - Вибач, я відволіклася.

        - Все добре?

        - Так. - Сказала Марі, подивившись йому у вічі.

        - Над чим ти так задумалася? - Допитувався він.

        -   Та так особливо нічого.

       - Як взагалі можливо задуматися, але не над важливим? - Поцікавився Саша.

       - Ти ж знаєш, що я умію так.- Відповіла вона.

       - Надіюся, що ти не відмовиш мені, якщо ми разом пройдемося містом? 

       - Ні. Тим більше, що вже потемніло. - Підтримала ідею.

       Саша провів її до будинку і зібрався уже йти, але Марі запитала:

       - Може зайдеш на каву?

       - Та я не знаю... - Почав був хлопець.

       - Відмови не приймаю.

       - Он як. - Усміхнувся він.

       - Ходімо, якщо не проти продивимося ще фільм. 

       Хлопець розгубився, але не подав виду, а дівчина продовжила:

       - Зараз приготую перекусити. Ти, напевно, ще не вечеряв?

       - Ні... - Не став приховувати хлопець.

       - Тоді... Ласкаво прошу! Не соромся і проходь. - Відкриваючи двері, сказала Марі.

       - Так давно ми проводили час разом... - Згадуючи минулі моменти, тихо сказав Саша.

       Вона зразу пішла на кухню і почала готувати вечерю. Але не почула, як підійшов він і спостерігав хвилин п'ять, а потім допоміг приготувати. Вони повечеряли і набравши смаколиків пішли дивитися фільми. Який там був сюжет уже не пам'ятаю. Але добре запам'ятався їх ніжний поцілунок у дуже незвичайній атмосфері: руки обіймали шиї один одного, палкі губи його зоставляли гарячі сліди на її обличчі та шиї.