Плед і чай

           - Що ж ти так запанікував? - Запитав Влад. - Невже вперше?

           - Та ну тебе!!! - Злісно відповів Саша і вийшов з кімнати.

           - Учепився ти за неї, ніби вона остання на Землі. - Додав друг.

           Хлопець не міг повірити, що в той момент вона чекала його. Не зважаючи на дощ і вітер. Марі хотіла побачити коханого, але через невпевненість Саша не пішов навпроти. Тепер вони, як два човна у відкритому морі, навряд чи побачаться знову. 

           Ніч уже сповила у ковдри, із листя, сіре місто, ніби заколихуючи співав вітер. Все ставало темним і холодним, лише закохані гуляли і милувалися красою, а хтось спершись на руку думав про неї, про свою милу і беззахистну дівчинку.

            " Як вона там? Де зараз? Чи добре все з Марі? Мені треба її побачити негайно, зараз я розумію, що моя мила йшла, аби побачити мене!!! Який я дурень, невже не чув думок?"  - Саша підхопився зі стільця і накинув куртку, вибігаючи з двору. Він не знав куди йти, але вирішив на поклик серця. Хлопець не забув прихопити зонтик, адже відчував, що буде дощ.

           Марі йшла не поспішаючи. Холодний дощ краплями стікав по її обличчі. Вона промокла до нитки, але не пришвидшила кроки, ті ж самі, рівномірні. Дівчина нікого не чула навкруги.  Думала про своє:

           " Можливо його друг правий? Може він дійсно має іншу і я йому не потрібна? Але навіщо тоді Влад обдурив мене? Який мотив? Має бути причина цьому! Але яка? Невже все настільки погана я, що він не зумів бути зі мною? Чи..."

           Раптом її думки обірвав знайомий крок. Марі впізнає його з тисяч. Він відрізнявся від інших швидкістю, вона відчувала його погляд, запах. Дівчина не могла б помилитися.

          " Це він!!! Саша повернувся!!! Але чому??? Що не дало йому спокою??? "

          Марі повернулася обличчям і побачила його. Він наближався до неї із зонтиком у руці. Дівчина не дивлячись, кинулася в обійми. Але не сильно, адже не знала реакції Саші. Але невдовзі відчула обійми взаємно. Такі міцні, ніби вони не бачилися років 8. 

          - Я думав, що ти не захочеш мене бачити. -  Сказав хлопець, відкриваючи зонтик для коханої.

          - А я думала, що ти мене розлюбив. Чи іншу знайшов... - Стримуючи сльози відповіла Марі.

          - Єдина ти у мене й іншої мені не треба! - Суворо промовив Саша.

        - Але Влад казав... - Почала було дівчина та враз затихла.

        - Що казав? Я маю це знати! 

        - Але...

        - Те, що я з ним спілкуюся не дає йому права говорити за моєю спиною. - Настирливо сказав Саша.

        - Гаразд, - погодилася Марі. - Він розповів, що ти маєш іншу і він тебе з нею бачив.

        Хлопець притиснув кохану до себе і прошепотів:

        - Мене ніхто окрім тебе не цікавить! Ти для мене все!

        Саша запропонував зайти до нього на хвилинку і зігрітися, адже дощ не вщухав. Дівчина погодилася і вони разом покрокували до його будинку. Хлопець зразу ж простягнув Марі плед і тільки приготовлений чай.